Сьогодні Європа намагається одночасно відновлювати власну промисловість, зберігати відкриті ринки, не псувати відносини зі США та й надалі купувати дешеві товари. Фактично йдеться про спробу поєднати переваги глобалізації з власними економічними та безпековими інтересами.
Європа прагне мати власні технології, виробничі потужності та сильнішу безпеку, але без переходу до економічної ізоляції. Чи можливо досягти більшої самостійності, не відмовляючись від міжнародної співпраці? Заклики «купуй європейське» звучать привабливо, але реалізація такої політики може коштувати значно дорожче.
Наразі Європа переважно діє ситуативно, намагаючись закрити свої технологічні прогалини окремими ініціативами. Серед них — European Chips Act для розвитку виробництва мікрочипів, European Defence Fund для фінансування спільних оборонних проєктів, Permanent Structured Cooperation для посилення військово-промислової співпраці та Net-Zero Industry Act для підтримки зелених технологій. Паралельно розвиваються космічні програми Європейського космічного агентства, а дискусії про економічну безпеку та стратегічну автономію стають дедалі активнішими.
Втім, Європі все ще бракує цілісної стратегії, яка б поєднувала промисловість, безпеку, технології та трансатлантичне співробітництво. Сьогодні головне питання вже не в тому, чи потрібна Європі промислова політика. Питання в тому, як побудувати справжню стійкість, а не обмежуватися новими гаслами про «стратегічну автономію».
Ці питання аналізує генерал-лейтенант Анджей Фалковський, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил Польщі та член Дорадчої ради НАКО, у колонці для Defence24.