Для України вкрай важливо зменшити залежність від поставок зброї. Оскільки допомога США у сфері зброї була заблокована в Конгресі, підтримка Заходу зменшилася. Непослідовна прихильність європейців не компенсує втрат США. Крім того, спільні підприємства прискорять перехід союзників на стандарти НАТО. Це необхідно для матеріально-технічного забезпечення та ремонту з метою більш тривалої оборонної війни проти Росії-агресора. Щоб бути привабливою для партнерства, Україна може запропонувати дві речі: з одного боку, партнери можуть випробовувати зброю на полі бою, а з іншого боку, вони можуть отримати користь від інноваційного українського озброєння безпілотників.
Що стосується сектору озброєнь, то на третьому році війни молода демократія все ще бореться з величезними недоліками, створеними в минулому. Україна, яка є незалежною з 1991 року, спочатку мала інші турботи, аніж дбати про свою військову силу. Як і на Заході, власна збройна промисловість країни була орієнтована на зовнішні ринки збуту з метою її збереження. Згідно з даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру SIPRI, за роки до початку прихованої загарбницької війни у 2014 році Україна була восьмим у світі експортером зброї. Це стало можливим тому, що Україна була центральним центром озброєнь у Радянському Союзі – особливо авіації та ракет. Починаючи з 1990-х років, він постачав країни, що розвиваються, і країни, що розвиваються, такі як Пакистан і Китай, недорогими радянськими військовими технологіями.
За роки до 2014 року українська оборонна промисловість була ще більше послаблена цілеспрямованою корупцією на базі Укроборонпрому, за словами аналітиків НАКО Вікторії Вишнівської та Світлани Мусіяки. НАКО консультує український уряд зокрема щодо реформування оборонного сектору з акцентом на запобігання корупції. Серед іншого НАКО входить до номінаційної комісії Укроборонпрому. Там вона перевіряє потенційних менеджерів, наприклад, аналізуючи, чи мають кандидати політичні амбіції та зв’язки.
Вікторія Вишнівська наголошує: «Державний збройний холдинг «Укроборонпром» — це не пережиток радянських часів. Його заснував у 2010 році проросійський президент Віктор Янукович. Їх концепція була російською. Тобто більшість українських оборонних підприємств об’єднали в одну вертикаль влади. Їхні керівні посади де-факто зайняв президентський кабінет. Холдингова структура дозволяла переміщувати кошти між окремими компаніями, що використовувалося для відмивання грошей у корумпованій системі Януковича. Це була отрута для розвитку збройової промисловості».
Януковича вигнали на Євромайдані. Наступна анексія Криму Росією в 2014 році та приховане вторгнення на Донбас змусили Україну зрозуміти, що необхідно зайнятися реформою озброєнь. Світлана Мусіяка розповідає: «Нам стало зрозуміло, що маленька радянська армія, як тоді наша, не зможе перемогти велику радянську армію. Проте підходи до оборонної реформи під час наступного президентства Петра Порошенка все ще були непослідовними».
Це змінилося лише з початком президентства Володимира Зеленського у 2019 році. Рік потому парламент ухвалив сучасний закон про закупівлі. Вперше це включало середньострокове фінансове планування оборонних інвестицій на три роки, чіткий парламентський контроль, відкриті тендери та створення реєстру кваліфікованих оборонних компаній. «Однак реалізація – це величезне завдання. Міністерства мають розробляти та запроваджувати нові процеси, адаптувати різноманітні підзаконні акти, а реєстр потребує ефективної ІТ-системи», – каже Світлана Мусіяка.
Ключовою проблемою є система правосуддя для оборонної промисловості, яка прагне судитися. Оборонним компаніям, які працюють в Україні, слід очікувати, що суперечки в суді стануть рукавичкою. «У судовій системі ще є певний радянський спадок. Процесуальний регламент формальний і жорсткий, що означає, що процеси можуть затягнутися на роки. Також бракує кваліфікованих суддів та кадрів. Це робить суди вразливими до корупції. Деякі спори щодо закупівель зосереджені в окружному адміністративному суді Києва, сумно відомому своєю корумпованістю. Такої трансформації системи правосуддя неможливо здійснити одним клацанням пальця». – наголосила Мусіяка.
Читайте повний текст статті – за посиланням (німецькою).