Метою дослідження було виявити загальні тенденції можливої дискримінації захисників і захисниць з огляду на приналежність до різних соціальних груп, від жінок та представників ЛГБТ до представників різних національностей.
“Всі захисники і захисниці, ризикуючи своїм життям і здоров’ям заради України, однаково заслуговують на повагу від суспільства і держави”, — сказала Світлана Мусіяка, керівниця з досліджень і вироблення політик НАКО. Спираючись на дані дослідження, вона розповіла про загальні тенденції дискримінації військовослужбовців певних соціальних груп, які спостерігаються під час служби.
Загалом ситуація з нерівністю і дискримінацією покращується, особливо від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, втім це покращення не є рівномірним відносно ро різних соціальних груп. Так, жінок у ЗСУ стає дедалі більше і вони стають дедалі більш помітними. Особливо з повагою ставляться до жінок, які вже мають бойовий досвід. Разом з тим зберігається чимало стереотипів, через які жінкам доводиться “продиратися”, щоб мати змогу служити. Чимало стереотипів, за словами представників фокус-груп, мають так звані “командири з радянського минулого”, які також можуть бути відвертими сексистами.
При цьому велику роль відіграє ставлення командира і командування до дискримінації чи недискримінації. З інтерв’ю однієї з учасниць фокус-груп, якщо командир – нормальний, то і ставлення до жінок у підрозділі теж нормальне.
Про важливу роль командира говорять у опитані ЛГБТ-військові. Ставлення суспільства до них, так само як і в цілому ставлення побратимів, поступово покращується. Але гомофобів у рядах армії і досі чимало, і переважно “нормальне ставлення” є там, де є адекватний командир. При цьому досі є підрозділи та роди військ, де представники ЛГБТ-спільноти є небажаними. Наприклад, “в Азов, ДШВ та розвідку не візьмуть, тому доводиться приховувати свій статус”.
В рамках дослідження також проаналізовано національних меншин у ЗСУ, засуджених ветеранів і ветеранок і досліджено психологічні проблеми і питання психологічної допомоги.
Під час презентації результатів опитування учасники обговорили питання дискримінації та ставлення суспільства до ветеранів та військових. У фокусі уваги була тема сприйняття дискримінації самими військовими та ветеранами.
“Ми прагнемо сформувати ветеранські політики недискримінації до ветеранів та членів їхніх сімей. Аби вони не відчували упередженого ставлення у порівнянні з іншими громадянами при отриманні державних чи комерційних послуг тощо. Український ветеранський фонд регулярно проводить дослідження про ветеранів (соціологічні опитування, фокус-групи, аналіз міжнародної практики). Це дозволяє нам говорити про проблеми голосами ветеранів та вирішувати їх, послуговуючись даними аналітики.”, — каже Руслана Величко-Трифонюк, перша заступниця виконавчої директорки Українського ветеранського фонду.
На заході проаналізували стигми, з якими найчастіше зіштовхуються жінки-військовослужбовиці, ветерани з інвалідністю та інші соціальні групи. Означили шляхи продуктивної комунікації держави і суспільства з ветеранами. Погодились, що в основі такої взаємодії мають бути повага, гідність та визнання.
Відданість Україні та лідерство у захисті нашої країни – речі, які не залежать від статі, національності чи віку. Ветерани різні. Перемога одна. Ми маємо бути вдячними їм за вибір і захист.
Дослідження і захід реалізовані за підтримки офісу Спеціального радника Великої Британії з питань оборони.