8 лютого 2019

Про євроатлантичну інтеграцію
№1
До якої міри, на Ваш погляд, корупція у секторі оборони становить перешкоду євроатлантичній  інтеграції України? Якщо Вас буде обрано Президентом України, якими будуть Ваші кроки з її подолання?

В сучасному законодавстві України відсутній термін «сектор оборони», а закріплений термін «сектор безпеки та оборони», складовою якого є сили оборони (Закон України «Про національну безпеку України», Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України тощо). Тому вважаю коректним використання терміну саме в законодавчому визначенні, оскільки це дає реальну уяву про стан, масштаб та перспективу розвитку сфери національної безпеки країни.

Сектор безпеки і оборони України необхідно, з моєї позиції, розглядати комплексно, а не частково. Тоді і бачення глибини проблем буде масштабнішим.

Як Президент України (і це засвідчує моя особиста програма кандидата на пост Президента та програма Політичної Партії «ПАТРІОТ») я би ставив питання про трансформацію сектору безпеки і оборони в мультифункціональний безпековий сектор. Таким чином ми б отримали нову сучасну модель національної безпеки, яка б була в рази дієвішою і ефективнішою за нинішню.

Як Президент України маю намір з перших днів перебування на посаді приступити до ліквідації корпоративної нетерпимості та номенклатурного лобізму тієї чи іншої ланки безпекового сектору, які традиційно контролювали доступ до попередніх президентів.

До речі, ООС – це не операція сектору оборони, а саме операція об’єднаних сил сектору безпеки та оборони, в якому центральною ланкою є ЗСУ.

З другого боку вважаю, що сам термін «оборона» є застарілим і таким, що не відповідає сучасним безпеково-оборонним викликам геополітичного та геостратегічного масштабів протистояння України і світу сучасним глобальним агресіям глобального гібридного тероризму з боку путінського режиму РФ.

Дивує звуження проблеми до корупції в секторі оборони, адже цей рецидив присутній як:

а) світова практика і мав би розглядатися саме через призму міжнародного досвіду боротьби з цим явищем,

б) елемент загальнодержавного явища, що має системні причини та витоки.

Щодо корупції як перешкоди на шляху до євроатлантичної інтеграції України, то, як на мене, це не часткова проблема сучасної української армії і вона не може вирішуватися лише у вузьковідомчому сегменті. Це проблема кардинальної зміни стилістики державного (органів виконавчої влади) управління, повноцінного функціонування інституту президента, довершеного демократичного, зокрема, парламентського контролю за сектором безпеки і оборони тощо.

Тут постає питання усунення дуалізму влади, функціонування РНБО як органу дієвої координації сектору безпеки і оборони, визначення в цій координаційній системі місця і ролі всіх складових, які наразі діють відокремлено і врізнобіч. Особливо багато питань виникає до таких структур як СБУ, МЗС, Укроборонпром, ГПУ (військова прокуратура) тощо.

Вважаю також, що потрібно виносити на публічний рівень обговорення питання забезпечення національної безпеки законодавчою гілкою влади. Нинішня діяльність у цій сфері, як на мене, вкрай незадовільна.

Мене тривожить законодавча незавершеність багатьох питань національної безпеки, які не вирішуються повною мірою з 2014 року. Передусім, відсутність високопрофесійної мілітарно-цивільної складової сектору безпеки і оборони, наповненість структур, покликаних виробляти

рішення національного масштабу, випадковими людьми, наявність такого ганебного явища як непотизм.

Зараз постає в новому світлі тема територіальної оборони, адже з утворенням ОТГ маємо з інших позицій підходити до визначення цієї проблематики. Ми не можемо допустити ситуації 2014 року, коли добробатівський і волонтерський рух існували поза законом.

По суті питання.

Бачення.

Створення судово-правового сервісу постійної дії як альтернативи традиційному суддівству, що залежить від лобістсько-персональних впливів і повністю себе дискредитував.

Введення нульової декларації про статки та доходи всіх громадян України та 3% бар’єр легалізації цих доходів, щоб потім можна було фіксувати проблемні ніші та напрями як мотивацію до справжнього українського громадянства.

Запрошення на конкурсній основі ветеранів структур, що входять до сектору безпеки і оборони, до аудиторських інспекцій в секторі безпеки та оборони. Налагодження цієї повністю автономної діяльності з допомогою фахівців з країн НАТО.

Перший крок.

Аудит походження статків всього управлінського та командного складу сектору безпеки і оборони. Аудит включає перевірку не лише відповідних посадових осіб, а всієї родини. Виявлення доходів чи майна, набуття або володіння якими не підтверджується юридично, визначається на законодавчому рівні як підстава для звільнення з посади з подальшим розслідуванням відповідно до вимог Кримінального кодексу України.

Другий крок.

Створення тимчасового (не більше року) правничого сервісу безпекового сектору по виявленню та притягненню посадових осіб до відповідальності за мародерство, підкуп, контрабанду, вимагання, зловживання, халатність, саботаж, агентурні дії тощо. Формування

атмосфери нетерпимості до цих ганебних явищ, для чого ухвалюється відповідна нормативно-правова база.

Третій крок.

Творення інфраструктур цифрової фіксації (в режимі блокчейну) всіх операцій регламентно-процедурного характеру щодо забезпечення безпеково-оборонної сфери. Цей процес супроводжується системним арбітражем аудиторів, що наймаються з фахівців світового безпекового сектору, бажано із кадрового потенціалу світового українства. Оголошу набір наших експатів (українців за походженням) для очищення від корупційної зарази безпекового сегменту країни.

Максимально використаю державницький потенціал фахівців-правників з безпекових питань, що були піддані неадекватній люстрації. Поєднання можливостей цих фахівців з аудиторами-міжнародниками дасть можливість створити нову модель аналізу та контролю за проявами корупції у сфері національної безпеки.

Про секретність у національній безпеці

№2
Певний рівень секретності у питаннях національної безпеки є важливим для кожної країни, проте надмірна засекреченість може сприяти поширенню корупції та зловживанню владою. Чи вважаєте Ви, що необхідно надавати більше доступу до інформації у сфері оборони, і якщо так, то як Ви пропонуєте це робити?
Переглянути публікаціюСекретність та прозорість: у пошуку правильного балансу

З України в 2014 році втекли носії таємниці першої величини: від Президента і керівництва РНБО до міністра оборони та керівників СБУ, МВС тощо. Фактично, станом на 2014 рік державна таємниця як така перестала існувати.

Тому увесь наявний системний сервіс державної таємниці слід змінити, передусім, стилістично, коли найбільшою таємницею мають стати оперативно-динамічні та ситуаційно-гібридизовані (мілітарно-цивільні ресурси) функціональні композиції та дизайн координаційно-логістичних дій версійного характеру при різних рівнях делегування рішень.

Найбільшою таємницею мають бути не цифрові виміри ресурсів чи статуси персон, а варіативні можливості персонально-професійних якостей, масштабування симбіозів підрозділів та фахівців цивільно-мілітарного креативного характеру.

Звісно, рівень доступу до секретних відомостей у сфері національної безпеки повинен мати відповідну посадову градацію і високу захищеність. Це безперечно. І ця тема не має бути предметом політичних спекуляцій.

Однак предметом детального вивчення має бути перелік відомостей, які становлять державну таємницю. А предметом професійних дискусій – режим секретності, рівень допуску посадових осіб, створення системи унеможливлення витоку цієї інформації тощо.

Безперечно, ці питання вже визначені у відповідних законах та нормативно-правових документах. Однак я вважаю, що сучасний розвиток усіх сфер нашої життєдіяльності активно впливає і на проблематику національної безпеки. Щороку, якщо не щомісяця надбанням суспільства стають нові технології і, відповідно, нові знання, причому нерідко такі технологічні рішення потужно впливають на автоматичне розсекречення певних відомостей.

Тому я є прихильником ідеї формування політики щодо засекречення відомостей з проблематики національної безпеки, які становлять інтерес для спецслужб інших країн на принципово відмінних від нинішніх установчих позиціях. А саме: до категорії державної таємниці мають відноситися не стільки дані (кількість, чисельність, тенденції тощо), скільки ідеї, технологічні рішення, перспективи, наукові розробки фундаментального рівня та прикладного як похідні від цього… Тобто, необхідно дивитися на цю проблематику, передусім, з інноваційної позиції.

Щодо зняття зайвої засекреченності зі структур безпекового сектору (як елемента боротьби з корупцією), то, насамперед, я б домігся максимально повного розпису бюджету, в якому має прописуватися кожна позиція витрат. До цього ж – онлайн доступ до всієї відритої частини бюджету з можливістю відслідкувати рух коштів, переліком організацій, які отримували гроші за результатом тендерних перемог тощо. Тобто, кожна гривня, умовно кажучи, має “висвітлюватися” в цьому бюджеті від початкового етапу (надходження до відомства із держбюджету) до кінцевого (показу місця витрати).

Таємниця в радянському вимірі розуміння має відійти в минуле. Вона має набути якості технологічної таймінгової таємниці блокчейн-рівня, тобто унікальної можливості версій-схем логістичного забезпечення.

Вважаю необхідним відійти від бажання повернутися до політики мілітаризації як мети у боротьбі з агресором, бо вона затягне нас назад до Радянського Союзу. Варто нарешті усвідомити, що ми зіткнулися не із звичним для розуміння явищем війни, а унікальним феноменом глобального гібридного тероризму, в якому присутня постійна практика гібридного ураження всіх видів життєдіяльності українського суспільства, держави і світу загалом. Ці дії путінського режиму через використання атмосфери і механізмів світової демократії вмонтовуються в парадигму гібридно-месіанського рятування та захисту як формату глобальної агресії проти міжнародної цивілізації миру.

Тому вважаю, що сьогодні професійно-поточна обізнаність громад і громадян про стан і ситуацію з мультифункціоналом національної, континентальної та світової безпеки мають домінуюче значення, однак не з позиції традиційної парадигми ситуативного новинного залякування, а з позиції діалогу-консультації та партнерського зацікавлення-включеності всіх громадянських рівнів в професійно-безпекове орієнтування і ознайомлення із новими видами проявів глобального гібридного тероризму та комунікаційно-контентних агресій тощо.

Комунікаційно-контентна безпека має замінити просте звітно-бюрократичне чи лінійно-констатуюче інформування. Таке інформування часто стає зброєю в руках креативно-технологічних центрів путінських агресій. Для досягнення своєї мети вони вдаються до засобів моделювання кон’юнктури проблематики та нейтралізації реальних комунікаційно-контентних резонансів через гіперактивність в царині цивілізаційної, континентальної, національної, регіональної соціумної уваги.

Глобалізоване суспільство є партнером сучасної держави-сервісу та інфраструктурних гарантій і особливо – безпеково-оборонного сектору (якщо він справжній). Тому інформація має бути дизайнерською, тобто цікавою і надихаючою в потокових масштабах та відповідних темпах подачі для розуміння, орієнтування, бачення і мотивації як гордості за націю і державу, яка сьогодні щодобово є донором та контрибутором безпеки для світу загалом і європейського континенту зокрема.

По суті питання.

Бачення.

Вся система таємності родом із Радянського Союзу має бути зачищена не тільки як формат, а, насамперед, з позиції стилістики управлінської поведінки номенклатур та носіїв таких досвідів.

Вона має бути замінена двома рівнями сучасної таємниці:

* дизайну;

* логістично-технологічних версій виконання завдання в паралелях від світового до локального рівня загроз.

Маємо радикально нищити рецидиви корпоративно-персональної статусної утаємниченості родом із управлінських монополій та корпоративності радянщини.

Таємницю маємо залишити на рівні найкращих стандартів сучасних безпекових систем, які б оперували не знаннями «про…», а реальними кейсами та умовами набуття унікальних навиків та технологічними креативними можливостями версійних дій, що легалізує гру як парадигму реальної таємниці.

Все, особливо в безпеково-оборонному секторі, що довго є нерухливим, стає відомим ворогу, а все що в дії сучасної комунікаційно-контентної парадигми набуває формату таємниці як крипто культурного, так і технологічно-дизайнерського рівня.

Послідовність перших конфігураційних дій

(можуть змінюватися за виникнення інших ситуаційно-геостратегічних умов)

1. Щотижневий брифінг Президента (залучення президентів-партнерів інших країн) щодо ситуації в ОРДЛО і АРК з позицій нації та геостратегічних намагань.

2. Брендизація підрозділів безпеково-оборонного сектору через узагальнений функціонал та публічну легалізацію військовослужбовців, родин загиблих, молодь тощо.

3. Всі діючі (відкриті) домовленості в ОПК мають мати формат обов’язкового ознайомлення суспільства для втримання темпів та результативності як з питань технологій, так і паритету цін і термінів виконання (щоб потім не з’являлися винуватці зірваних контрактів, а суспільство одразу знало головних діючих осіб).

4. Найвищий рівень таємниці в масштабах цивілізації повинні мати інфраструктурні рішення національного характеру: індустрії, сервісні потреби і найголовніше – знання (фіксація кейсів, ротація їхніх носіїв, розширення застосування та тренінгові-дослідницькі групи, ментально-духовна творчість та мистецтво тощо).

5. Питання забезпечення технологіями та виробами мають бути дискусійними і партнерсько-конкурсними з баченням перспектив не тільки ціни чи бонусів, а, насамперед, цивілізаційної перспективності і ментально-духовної енергетики поступу демократії.

Щодо унікальних технологій та засобів великої глибини розробки, то всі випробування в результативній частині мають мати публічні стандарти легалізації, а не персональні олімпи статусних оприлюднень під дату, персону чи подію.

6. Започаткувати в безпеково-оборонному вимірі тотальну публічність в трендах, функціоналі, меті та місіях при збереженні таємниці версійного застосування та композиційної мобільності використання.

7. Прямувати в напрямі кооперації із закордонними виробниками задля паритетності та підняття рівня реалізації вітчизняних кадрів, ресурсів та спеціалізації.

8. Увести смарт-спеціалізацію щодо наявних підрозділів на базі кейсів АТО та ООС з тим, щоб використовувати як інструмент геостратегічних одномоментних дій, представлень та актуалізації специфіки кейсів, що мають цивілізаційну унікальність (цей сегмент наразі приховують як країни – лідери НАТО, так і агресор).

Про оборонні закупівлі

№3
Дієва система закупівель, яка забезпечує ефективне використання коштів і гарантує, що військовослужбовці мають усе необхідне, відповідає інтересам всіх українців. Як Ви пропонуєте зменшувати корупцію у сфері оборонних закупівель?
Переглянути публікаціюШість «червоних прапорців»: найбільш розповсюджені корупційні ризики в оборонних закупівлях України

Частково на це питання я відповів вище. Однак тема є значно ширшою.

В Україні довгий час питання закупівель для безпеково-оборонного сектору вказувало на нездоровий дуалізм та домінування монополій у владі, відсутність повного циклу державницьких дій – від стратегії до тактичних дій на перспективу тощо. Дієвої системи балансів і противаги не існувало.

Корпоративна та посадово-статусна розпорошеність і утаємниченість із минулої парадигми геополітичних статусів нерідко призводила до гіперперсоналізованості при реалізації так званих довгих проектів, особливо ракетного, космічного, морського, комунікаційно-контентного чи іншого характеру. А це, своєю чергою, створювало ефект кривого дзеркала з питань національної безпеки.

На початку 2019 року в Україні Міністерству оборони дозволили напряму закуповувати військове обладнання.

Вважаю це питання досить симптоматичним і дискусійним, адже у нас сьогодні ООС безпеково-оборонного сектору, а не лише Збройних Сил. Тому закупки мали б все ж передати саме структурам координаційно-логістичного ресурсного забезпечення ООС, бо вони не лише координаційно-ситуативні, а й реально-предметні. В своїй діяльності вони стикаються із гібридизацією проявів і дій глобального гібридного тероризму. Такі терористичні практики не мають традиційних алгоритмів чи навіть продуктів універсальної дії, тому

все більше потребують сучасних динамічно-професійних сервісів та інфраструктурних вимірів паралельної та перманентної дії.

По суті питання.

Кроки, підходи, бачення, намагання, дії

1. В забезпеченні безпеково-оборонного комплексу держави маємо змінити докорінно місію національної оборони та алгоритми національного та геостратегічного захисту і допомоги військовослужбовцю, громаді. Необхідно відійти від традиційного фізично-життєвого існування (як виживання) та домогтися в короткі терміни домінування мотиваційно-ресурсних унікальностей та духовно-ментальної мотивації постійної дії для своєї діяльності в умовах глобалізації 4.0. Маємо враховувати загрозу прогресуючих мілітарно-креативних практик глобального гібридного тероризму в масштабах нації та цивілізації.

2. Вважаю своїм обов’язком ввести для всіх структур безпекового сектору соціально-мотиваційний пакет під умовною назвою «Цивілізаційна дяка». Він має надаватися сім’ям загиблих героїв і має включати визначений Кабінетом міністрів перелік матеріальних і психологічних потреб для сім’ї та рідних.

3. Формування системи цифрового обліку потреб військовослужбовця з позиції його функціоналу. Він включатиме, крім предметів безпосереднього забезпечення функціонального виконання обов’язків, ситуаційні моделі форматування потреб військовослужбовця в парадигмі просторових потреб. В ньому враховуватимуться як персоналізовані потреби, так і відповідне надання послуг професійних сервісів та інфраструктур, що гарантують національні системи та глобальні інституції безпеки. Для контролю задіюється онлайн-стеження за графіком постачання і самим рухом предметів та засобів до безпосереднього користувача.

4. Вважаю, що існує нагальна потреба створення прозорої системи перевірки (контролю) та незалежної експертизи всіх тендерних процедур сектору безпеки та оборони.

Про Укроборонпром

№4
Укроборонпром становить велику частину сектору оборони України. Які заходи Ви плануєте вжити, щоб забезпечити ефективне управління цим концерном?

Управлінська стилістика Укроборонпрому застаріла і досить сумнівна, бо монополізована, непрозора та й історія її створення була антиукраїнською за задумом.

Концерн Укроборонпром створений під наглядом одіозних навіть в путінській РФ тодішніх російських кураторів, які особисто проводили аудит всіх наявних ресурсів промисловості та науково-конструкторських напрямів, технологій ОПК України. Концерн створювався як штучний управлінський сервіс.

Посланці Кремля в українському уряді брутально зламали всі напрацювання і перспективи державницького характеру нашого ОПК, зібрали кращі підприємства та комплекси серійного виробництва для елементарного викачування коштів. Порушуючи виробничо-логістичні цикли підприємств, вони наполегливо добивалися знищення самостійних ніш конкурентних переваг українського ОПК стосовно можливостей ВПК путінської РФ, а також для того, щоб унеможливити розвиток проривних технологій в Україні. Нищення, зокрема, зазнали перспективні напрями та фундаментальні розробки (ракетний проект «Сапсан», «АН-70», нацпрограма «КОРВЕТ» тощо).

Вважаю, що гіперцентралізоване управління Укроборонпромом в сучасних умовах технологічного розвитку світу і країни не має перспективи і потребує децентралізації та кластеризації. Найдоцільніше було б впровадити смарт-спеціалізацію в оборонному виробництві, при цьому поставивши мету вийти на масштаби глобального світу мирної цивілізації.

По суті питання.

1. Вбачаю необхідність ефективної заміни парадигми домінування державних монополій на координаційну співпрацю дієвих приватно-

державних пулів з вирішення проблем забезпечення сектору безпеки і оборони.

2. Невідкладне проведення аудиту можливостей конструкторсько-фундаментальних ідей та розробок, що апробовані і мають перспективу в умовах світу 4.0. Це прискорить формування умов творення науково-виробничих кластерів швидкої дії.

3. Безумовне виконання поточних домовленостей про міжнародну співпрацю. Одночасно – легалізація сучасних фіксованих регламентів стандартів виконання замовлень. Відмова від співпраці з одіозними партнерами, незважаючи на їхні привабливі цінові пропозиції.

Про торгівлю з непідконтрольними територіями

№5
Легальна або нелегальна торгівля з непідконтрольними територіями (Донбас та Крим) створює корупційні ризики, зокрема, і в армії. Як Ви плануєте вирішувати цю проблему?
Переглянути публікаціюПеретинаючи межу: нелегальна торгівля з окупованим Донбасом, що підриває оборону

Вважаю неприйнятним вживати у публічній сфері термін «Донбас». Стилістично це співпадає з колишніми радянськими та нинішніми

путінськими мемами щодо окремішньої території зі своїм, нібито окремим, народом. Буду пропонувати виключити цей мем з публічно-дипломатичного вживання, зокрема, у ЗМІ та міжнародних документах.

Чому у питанні ви зосереджуєте увагу лише на ОРДЛО та АРК? Куди щезло майже 400 км кордону з боку окупованої путінською РФ молдовської території під умовною назвою «придністровський геостратегічний вузол небезпеки»?

Якщо ми говоримо про проблематику національної безпеки України, то варто розглядати її комплексно, про що ми говорили у відповіді на перше питання.

Щодо того, як розглядати те, що відбувається на цій території – «легальна або нелегальна торгівля з непідконтрольними територіями», то я би питання поставив зовсім по-іншому – а чи є це торгівлею взагалі? І що це дійсно таке? Відповіді на державному рівні наразі ми не отримали, хоча явище існує не перший день.

Відповіді не існує через те, що ніхто із державних очільників не ставив питання – з чим Україна зіткнулася в Криму і на Сході країни? Які характеристики цього новітнього явища? Що з цим вчиняти в Україні та на світовому рівні?

Наразі ми на державному і світовому рівні оперуємо застарілими (ХХ століття) визначеннями і розуміннями. Те, що ми вже майже 20 років живемо у ХХІ столітті, тобто в абсолютно інших технологічних вимірах, які змінюють якість і внутрішній стан всіх без винятків явищ сучасності, ще не стало усвідомленим розумінням провідників міжнародної безпеки і української, зокрема.

Над вирішенням цієї проблематики давно і системно працюють аналітичні служби Політичної Партії «ПАТРІОТ». Як результат цих досліджень ми маємо сформований понятійний апарат щодо сутності нового явища у світовій безпеці, яке отримало назву (і пройшло наукову апробацію) «глобальний гібридний тероризм». Тому, окуповані території ОРДЛО ми

розглядаємо як різномасштабні за функціями і потоковими діями полігони територій з версійними практичними моделями гібридно-терористичних практик, які всіх учасників цих процесів втримують в парадигмі заручництва.

Це заручництво відбувається в гібридно-мілітарних, та ментально-комунікаційних форматах фізичного та життєвого виживання і здійснюється через примусове залучення громадян до злочинів різного рівня, створюючи у них відчуття вини і тупикової відповідальності. Методи терористів досить різні: від прямого примусу до опосередковано-духовного. Тут і виплати різних видів допомог від гібридно-терористичних адміністрацій та систем місцевого домінування, комунікаційно-контентне залякування і формування феномену кровної помсти, патерналістських моделей майбутнього тощо.

Потреба в переміщенні населення через лінію зіткнення в ОРДЛО пов’язана, насамперед, із пенсійною відповідальністю України перед своїми громадянами та принципами міжнародного гуманітарного права, а також можливістю для людей забезпечити себе якіснішими та дешевшими продуктами.

Однак в результаті цього створилося унікальне явище однобокої відповідальності України на міжнародній арені, де сусід-агресор практиками тероризму через гібридно-терористичні адміністрації, яких немає в категоріях міжнародного права, установив абсолютний контроль над окремими районами Донецької і Луганської областей та АРК, а Україна, за інерцією міжнародного права і її геополітичного статусу, відповідає за ці території перед міжнародною спільнотою.

Ми вважаємо, що це відповідальність міжнародної спільноти, бо вона допустила державу-агресора до статусу арбітра міжнародної безпеки, дала домінуючі права без правил гри і лише тому, що цей агресор має статус глобального ядерного гравця.

Що це, як не тотальне свавілля, узаконене світом…

Тому формулювання щодо контрабанди – надумані і досить формальні, бо там нищаться всі норми і правила цивілізації апріорі, відтак правил щодо

торгівлі просто не існує. Як не існує і контрабанди в старому, звичному для політиків ХХ століття, розумінні і вимірі.

По суті питання.

Україна має переглянути власну політику щодо місцевого населення із ОРДЛО і АРК. Вважаю, що наша держава має всі можливості для створення тимчасових поселень за найкращими міжнародними стандартами на підконтрольній нам території Донецької, Луганської та деяких прилеглих областей. Населення ОРДЛО і АРК необхідно забрати з-під впливу окупантів. Будівництво цих поселень має також інвестуватися міжнародною громадою як гарантом глобальної безпеки.

Нині путінський режим проводить досить потужну геостратегічну гру в гуманізм. Для цього активно і технологічно задіюються ресурси та інституції міжнародного гуманізму (гуманітарні конвої, міжнародні місії та предствництва в ОРДЛО тощо), які насправді стають легалізованою зброєю цинічної практики глобального гібридного тероризму.

Перед нами (і світовою громадою загалом) постає нагальна потреба в творенні очевидних професійних сервісів публічного дезавуювання таких дій путінського режиму.

Маємо змінити формат діяльності нинішніх міжнародних місій на кшталт ОБСЄ, бо вони легалізують гібридно-терористичні практики повзучого путінізму, який нищить віру людей в перспективу і світ миру.

Наразі переміщення товарних потоків через лінію зіткнення має набути сервісу під егідою Червоного Хреста та миротворчої місії ООН. Для таких товарів необхідно зробити особливе маркування, що дасть змогу уникнути товарної контрабанди та криміналізації самого процесу.

Про землі Міноборони

№6
Після розвалу Радянського Союзу Міністерство оборони успадкувало понад 600 000 га землі. Через корупцію та неефективне управління відомство вже втратило ефективний контроль над приблизно 100 000 га. Чи вважаєте Ви це проблемою, і які перші найважливіші кроки плануєте у цьому напрямку?
Переглянути публікацію Неефективне управління і корупція у системі житлового забезпечення Міністерства оборони України

Абсолютні цифри щодо земельних активів в ЗСУ з позиції СРСР дивують наївністю і підтримкою путінських мемів всеосяжної адекватності СРСР та грають, як на мене, проти державності України.

Україна в умовах ООС – це, насамперед, безпеково-оборонна дія глобального (світового) масштабу. Тим паче, що путінізм в Україні і світі давно не оперує територіями, а зосереджує свої зусилля, передусім, на людях, впливах на їхню свідомість.

Корпоративність мілітарного використання земель в минулому і зараз має набути кардинально іншої парадигми – від ігрищ корпорацій необхідно переходити до балансів моделей ефективного використання.

Не слід демонізувати ЗСУ, давайте дивитися на цю проблему ширше і бачити концептуальні провали всіх активів наявних інституцій безпеково-оборонного комплексу.

Давайте питання всеосяжного контролю за ресурсами замінимо питанням створення умов для забезпечення і ефективного використання стандартів безпеки в парадигмі глобального світу 4.0. Особливо це важливо, зважаючи на проведення ООС як операції світового рівня. Тоді питання контролю стануть більш адекватними і менш примітивно-формалізованими.

Надзвичайно важливим тут вбачається легалізація на рівні суспільного сприйняття всіх територіальних зон, виділених для потреб сектору безпеки і оборони. Бо в іншому випадку утаємниченість цієї проблеми призводить до корупції та злочинних дій.

По суті питання.

1. Вимагатиму невідкладного просторово-функціонального аудиту наявних ресурсів всього безпеково-оборонного комплексу, який має виявити, зокрема, рівень технологічного і кадрового забезпечення (а також паралелізм) з питань функціоналу, сервісів та інфраструктурних рішень всього цього напряму. Це дасть змогу унеможливити корпоративні царства за рахунок бюджетної утаємниченості.

2. Земельні ресурси і право їх використовувати на власний розсуд виведу із компетенції корпоративних інститутів безпеково-обронних інститутів і створю координаційно-технологічних ресурс перехресної та ситуативно-версійної тренінгово-профілактичної підготовки в горизонтах сучасних динамік та глобальності 4.0.

3. Ініціюватиму створення виробничо-інфраструктурного комплексу з формування інфраструктурних вузлів сучасного забезпечення всіх потреб на рівні безпеково-оборонного сектору, а не лише ЗСУ. Це може стати прообразом відпрацювання стандартів та регламентів інфраструктурно-сервісної безпеки сучасного мирного життя в різних функціоналах не лише для сектору безпеки і оборони, а й для суспільства загалом.

4. Вимагатиму адаптації територій безпеково-оборонного комплексу до використання для дитячо-юнацьких ініціатив та практикумів формування громадян і громад з позиції сучасних викликів, ризиків та загроз

глобалізованого світу 4.0 на базі ноосферних можливостей та синергетичності людських потенціалів.

5. Ратуватиму за те, щоб осучаснення безпеково-оборонного сектору в парадигмі світу 4.0 та 5.0 стало потужним соціальним ліфтом як професійного, так і ментально-духовного росту громад і громадян сучасної України.

Про житло для військовослужбовців

№7
Зараз в Україні у черзі на отримання службового та постійного житла знаходяться приблизно 47 тисяч сімей військовослужбовців. Які заходи Ви плануєте вжити для вирішення цієї проблеми?

1. Питання болюче і водночас дивує своєю наївністю з минулого. Я би ставив його, виходячи із реалій світу, в якому ми вже живемо (але вочевидь ще не усвідомлюємо цього), а саме: як, яким чином мають вимірюватися потреби сучасного військовослужбовця в умовах гібридно-месіанських агресій колективного путінізму? Відповідь на це питання потребує науково-теоретичної розробки та глибокого практичного втілення.

2. Корпоративний розподіл житла створює більше десятка корпоративних черг. Інколи деякі сім’ї стоять в різних чергах, що на загальному рівні створює певний дисбаланс. Тому від корпоративно-закритого розподілу житла я вимагатиму перейти до єдиної для безпекової сфери системи обліку і розподілу житла. Наприклад, якщо в гарнізоні стоять декілька військових частин різних відомств, то доцільно акумулювати ресурси на будівництво єдиного житлового містечка відкритого типу або єдиного замовлення будівництва окремих будівель за потребою.

3. Мотиваційний інноваційний соціальний пакет для професіонала сучасного безпеково-оборонного сектору має стати взірцем цивілізаційного цінування дій і кейсів фахівця з питань національної безпеки ХХІ століття, а не лише виборчими гаслами-утопіями.

4. Створю інфраструктуру блокчейн-фіксації та публічної легалізації обігу житла (побудованого, закупленого, отриманого) в національній системі безпеково-оборонного функціоналу для того, щоб не було мотивації для

безмежного поліпшення житлових прав окремих категорій посадовців не з позицій здорового глузду і етики, а з позицій статусів та кримінальної моди на безпекове свавілля.

5. Втілю комплексну програму розбудови житлових комплексів різного рівня комфорту в усіх регіонах України для потреб родин загиблих, діючих військовослужбовців та членів їх сімей, ветеранів всіх сегментів безпеково-оборонного комплексу за стандартами житлового забезпечення країн НАТО та програмами пільгового іпотечного кредитування.

Я і Політична Партія «ПАТРІОТ» за підтримки суспільства здатна на модернізацію України вже сьогодні.


Інформація про кандидата
Передвиборна програма
Декларація