26 травня 2017

Від початку бойових дій на Донбасі Україна отримує сотні мільйонів доларів міжнародної допомоги для оборонної сфери. Чи звітує держава за її використання? Чи відчутна ця допомога на передовій?

24 травня об 11.30 в Українському кризовому медіа-центрі пройде прес-конференція, на якій буде представлено спільне дослідження Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (НАКО) Україна і Transparency International Defence and Security (ТІDS) Великобританія «Міжнародна допомога у сфері безпеки. Як удосконалити систему».

Говоримо про результати дослідження використання коштів — у студії Севгіль Мусаєва (членкиня НАКО та головна редакторка УП) та Артем Давиденко (аналітик).

Севгіль Мусаєва та Артем Давиденко // Громадське радіо

Севгіль Мусаєва та Артем Давиденко
Громадське радіо

Ірина Славінська: Скільки Україна отримує грошей на оборону від міжнародних донорів?

Артем Давиденко: Можна давати різні цифри, але деякі кошти йдуть через програми, в які включена допомога і для інших країн. І Міноборони США і Міноборони України надають трошки різні цифри, бо інколи наше відомство оборони надає лише ті цифри, які включають в себе матеріально-технічну допомогу, а МО США інколи надає цифри включно з тими коштами, які йдуть на тренування і на оплату консультативно-дорадчої допомоги.

Севгіль Мусаєва: 18 країн всього надали допомогу Україні спочатку військової агресії на Донбасі. Приблизно 7% від всього військового бюджету надали США станом на 2016 рік.

Ірина Славінська: Значиться сума сотні мільйонів доларів міжнародної допомоги, 18 країн. Як ці кошти витрачаються? Чи можна зробити висновок, що їх хтось контролює?

Севгіль Мусаєва: Стосовно того, як витрачаються гроші і засобів контролю, в звіті ми зокрема поставили питання щодо ефективності моніторингу коштів. З початку військово конфлікту в цьому була велика проблема, на той час лінія фронту постійно рухалась, було незрозуміло, як керувати і яким чином все відбувається.

Зараз ми можемо констатувати прогрес щодо моніторингу і контролю над цими грошима і з боку витрачання коштів українськими органами і також щодо контролю перед донорами.

Артем Давиденко: Ситуація змінилися. Донори все ще відзначають певні недоліки, але Міноборони прийняло декілька підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу.

Ірина Славінська: Чи йдеться, коли ми говоримо про надану на українську оборонну сферу гроші і допомогу, про кредити чи гранти?

Артем Давиденко: Якщо говоримо про  США, з технічної точки зору — це кредит, який не треба ніколи віддавати — безповоротна допомога.

Ірина Славінська: А стосовно інших країн: чи треба повертати гроші?

Артем Давиденко: Ні.

Ірина Славінська: Чи доходять ці сотні мільйонів до передової?

Севгуль Мусаєва: Як зазначив Артем, для нього найбільшим здивуванням було те, що стосовно допомоги немає великої проблеми корупції, як ми можемо уявляти. Є проблема менеджменту та того, що цю допомогу можуть неправильно розподіляти або невірно приймати управлінські рішення. На цьому наголошують і рекомендації, прописані в звіті. Про те, що допомога не доходить до передової, сьогодні сказати не можна.

Лариса Денисенко: В  чому основні проблеми неефективного менеджменту? Люди не знають потреб, куди і кому направляти допомогу?

Артем Давиденко: Одна із проблем полягає в тому, що Україна не мала великого досвіду використання техніки, яку нам надають. Вона має трохи іншу логіку конструкції, використання, застосування, не завжди є можливість обслуговувати її. Тому необхідне якесь додаткове обладнання, яке б дозволило ефективно використовувати допомогу. З цим були і інколи залишаються досі великі проблеми. Хоча можемо сказати, що відбувається і прогрес. Наскільки нам відомо, Міноборони в своїх запитах на отримання допомоги почало включати і питання запасних частин, обслуговування навчання персоналу.

Повний варіант розмови – за посиланням http://bit.ly/2qkcSCp