12 липня 2018

Під грифом секретності в оборонному секторі приховуються багатомільйонні махінації

Історія із закупівлями БМП-1 показує, що під грифом секретності в оборонному секторі приховуються багатомільйонні махінації

Іван Верстюк

Ларнака, Кіпр. Невелика триповерхова будівля на проспекті Фенероменіс. В офісі № 102 на першому поверсі знаходиться кабінет лазерної терапії.

Він здається звичайним, але лише для тих, хто не знає: за його дверима оперують шестизначними сумами в доларах.

Саме сюди рік тому держава Україна з благословення міністра оборони Степана Полторака погодилася надіслати $5,3 млн — навряд чи у світі існує ще хоч один кабінет лазерної терапії, який має у своєму розпорядженні подібні суми.

До того ж гроші потрапляють на Кіпр із Києва в рамках засекреченого оборонного замовлення.

У кабінеті на проспекті Фенероменіс зареєстрована фірма PetraLink Limited. У травні торік Полторак завізував папери про закупівлю 30 бойових машин піхоти (БМП-1) у цієї кіпрської компанії.

Відповідний документ під назвою сертифікат кінцевого споживача є в розпорядженні НВ. На ньому стоїть печатка Міністерства оборони та підпис голови відомства.

Редакція виявила існування PetraLink Limited, продовжуючи розслідувати сумнівні операції держструктур вітчизняного оборонного сектора.

Цю тему НВ почав розробляти навесні 2018 року. У березні вийшла стаття про корупцію в оборонних закупівлях зі згадуванням двох високопосадовців — народного депутата Сергія Пашинського, голови парламентського комітету з нацбезпеки, і першого заступника секретаря Радбезу Олега Гладковського.

Головним у матеріалі став той факт, що структури держкорпорації Укроборонпром купували за завищеними цінами старі БМП-1 у польської фірми, яка зі свого боку купувала їх у чехів. Останнім ці законсервовані радянські бронемашини (вони випускалися з 1966-го до 1983 року) дісталися як спадщина соціалістичних часів.

Укроборонпром тоді офіційно зажадав спростувати інформацію НВ, назвавши її такою, що не відповідає дійсності, але цим і обмежився. А от Пашинський не тільки вважає брехнею дані про свою причетність до схем із закупівлі БМП у чехів через польського посередника, а й подав позов на НВ і автора статті.

Також готує свій позов і польська компанія Wtorplast — той самий контрагент Укроборонпрому.

Редакція ж передала свої матеріали до Національного антикорупційного бюро (НАБУ), і на їх підставі там вже почали розслідування. Один зі свідків у справі на умовах анонімності повідомив НВ: уже проводяться допити.

Крім того, редакція провела додаткове розслідування контрактів на закупівлю БМП. І виявила підтвердження попереднім даним, а також новий контракт на закупівлю цих машин, який Міноборони реалізує через кіпрського посередника PetraLink.

Компанія не має стосунку до міжнародного ринку зброї, зате пов’язана з Укроборонпромом. І теж примудряється продавати Україні БМП-1 за ціною вищою, ніж в інших угодах із цими ж машинами.

Робота із сумнівними посередниками стала напастю сфери оборонних закупівель, кажуть експерти.

Нещодавно НАБУ відзвітувало про виявлення корупційних схем в оборонному комплексі, сума яких перевищила 1 млрд грн. Тепер детективи розслідують 22 кримінальні провадження, які стосуються Укроборонпрому.

Найпоширенішим способом крадіжки держкоштів, за даними бюро, виявилося придбання товарів і послуг через посередників.

“Закупівлі через посередників — по-перше, неефективні через втрату робочого часу і зростання ціни, а по-друге, зростають корупційні ризики через непрозорість діяльності цих посередників”, — каже Олена Трегуб, голова Незалежного антикорупційного комітету в справах оборони (НАКО).

Виявити махінації складно: в Україні сфера оборонних закупівель неймовірно засекречена.

“Необхідно зняти держтаємницю з усіх закупівель, окрім інноваційних”, — каже стосовно цього Оксана Сироїд, віце-спікер Верховної ради.

Кіпрський рай для БМП

Згідно з інвойсами — з документами, поданими перевізником при перетині кордону на українську митницю, Міноборони сплачує за БМП-1 кіпрській PetraLink по $176,7 тис. за одиницю. Така ж ціна вказана в сертифікаті Держслужби експортного контролю.

PetraLink не виробляє БМП-1, а закуповує їх у чеської компанії Real Trade. Та є дочірнім підприємством чеської Excalibur Army, що належить бізнесменові Ярославу Стрнаду. Цей підприємець, за даними міжнародної організації журналістів-розслідувачів OCCRP, спонсорував президентську компанію проросійського президента Чехії Мілоша Земана.

Кіпріоти закуповують у чехів техніку по $154 тис. за одиницю. Ця сума підтверджена двома джерелами: інвойсами (ціна позначена в євро) і контрактом між Real Trade і PetraLink, який також наявний у НВ (там вказано еквівалент $154 тис. у чеських кронах).

Тобто за кожну БМП міністерство переплачує $22,7 тис. До того ж кіпріоти нічого додаткового з технікою не роблять. А оскільки контракт передбачає поставку 30-ти машин, то сумарна “дельта”, зароблена PetraLink, становить $681 тис.

Але ж є ще й агентська винагорода від суми поставки, яку отримує від Міноборони компанія, що займається оформленням угоди, пояснює віце-спікер Сироїд.

У даному випадку “агент” — це СпецТехноЕкспорт (СТЕ), один із підрозділів Укроборонпрому. Відділ зовнішніх контрактів СТЕ, який якраз і веде подібні угоди, очолює Антон Пашинський, син депутата Пашинського, глави оборонного комітету Ради.

За словами Сироїд, розмір винагороди може досягати 25%. Правда, в самому СТЕ редакцію запевнили: в більшості випадків мова йде про 2-5%.

НВ звернувся до Міноборони та Укроборонпрому з проханням прокоментувати цю закупівлю.

У Міноборони суть угоди з кіпріотами не стали коментувати, лише заявили: мовляв, змушені працювати із посередниками.

Укроборонпром перенаправив запит НВ до СТЕ. Там заявили: вважають контракт із кіпрським посередником вигідним.

Владислав Бельбас, заступник голови СпецТехноЕкспорту, розповів: його компанія зверталася безпосередньо до чеської Real Trade стосовно закупівлі БМП-1 у 2016 та 2017 роках. Але там ці запити, за його словами, залишили без відповіді. Тому і довелося прийняти комерційну пропозицію кіпрської PetraLink.

У Real Trade не відповіли на звернення НВ із проханням підтвердити або спростувати факт отримання пропозицій від СпецТехноЕкспорту.

БОЙОВІ МАШИНИ КІПРІОТІВ: Міністр оборони Степан Полторак (у центрі) завізував контракт із кіпрською фірмою (будівля, де розташовано її офіс — на фото ліворуч) на поставку БМП-1 (на фото праворуч)

Як по маслу

Перша партія з десяти БМП-1 у рамках контракту Міноборони з PetraLink вже прибула в Україну.

“Якби ми зайшли на митницю з інвойсом поставки з Кіпру і звичайним комерційним вантажем, митниця нам влаштувала б купу перевірок, — каже джерело, причетне до поставок бронемашин в Украіну.— А тут ми привезли “кіпрську” військову техніку — і все пройшло як по маслу”.

Співрозмовник робить висновок: легкість проходження митниці забезпечили “командно-адміністративним шляхом”.

За його словами, десять БМП-1 від PetraLink йдуть на Львівський бронетанковий завод (ЛБЗ), де техніка повинна пройти модернізацію. Втім на самому заводі заперечують, що займатимуться чимось подібним.

НАБУ з 2016 року розслідує роботу керівництва ЛБЗ у справі про розтрату 14 млн грн під час закупівлі двигунів для потреб Збройних сил. Директора заводу Романа Тимківа на час розслідування усунено з посади. Від СІЗО його врятувало лише взяття на поруки одразу п’ятьма народними депутатами: четвірки представників Блоку Петра Порошенка й одного — Батьківщини.

Директором PetraLink у митних інвойсах вказано Володимира Петенка, що відповідає даним відкритої бази корпоративних даних OpenCorporates.

У PetraLink є філія в Чехії. І тому в місцевому переліку юросіб також фігурує Петенко, і вказана дата його народження — 22 квітня 1981 року, а також адреса київської реєстрації цієї людини на вул. Петлюри.

Та сама адреса вказана одразу в кількох юросіб, засновником яких є (якщо вірити чеським реєстрам) Володимир Володимирович Петенко.

В українському реєстрі виборців зазначений лише один Володимир Володимирович Петенко, який мешкає в Києві, — він зареєстрований у квартирі на вулиці Старонаводницькій разом із Володимиром Петровичем Петенком. Останній, ймовірно, його батько.

Цей Петенко № 2 від 2007 року працював у структурах Укроборонпрому, зокрема в компанії Укрспецекспорт.

Не чужий оборонному комплексу і перший Петенко: за даними бази YouControl, він очолював компанію Нозсейл — та фігурує в кримінальному провадженні про фіктивну закупівлю спецсталі одним із підприємств Укроборонпрому.

На кіпрську поштову адресу PetraLink приходить кореспонденція ще кількох фірм, що свідчить про її використання для масової реєстрації. Та й над поштовою скринькою, встановленою на будівлі, де “живе” офіс PetraLink, зазначено безліч компаній: Charlinvest Limited, Charlhold Yellow Limited, Charlhold Green Limited та інші.

Редакції не вдалося зв’язатися із представниками PetraLink: адресу електронної пошти цієї компанії, як і її телефонний номер, не вказані в жодному з документів або довідників.

ПОЛЬСЬКА ПОСТАВКА: Документи Держслужби експортного контролю, в яких позначена ціна за башти (зліва) і шасі (праворуч) БМП-1, що купує Укроборонпром у польської Wtorplast. Сума в документах вказана за 93 одиниці товару, що в перерахунку дає вартість однієї башти й одного шасі по $66 тис. і $99 тис. відповідно

КІПРСЬКИЙ КОНТРАКТ:
1. Контракт між чеською Real Trade і кіпрською PetraLink (ціна в кронах, еквівалентна ціні одного БМП за $154 тис.)

2. Документ Держслужби експортного контролю, де вказана загальна сума контракту між Міноборони та PetraLink
(Згідного нього Україна закуповує ці БМП по $176,7 тис. за одиницю)

3. Документ, підписаний міністром оборони Степаном Полтораком, про закупівлю БМП-1 на Кіпрі.
Ці документи доводять, що кіпрська фірма заробляє по $22,7 тис. на кожному БМП просто як посередник

Новий поворот

Захоплююче розслідування діяльності PetraLink повернуло НВ до вже описаного в попередньому матеріалі контракту між Укроборонпромом і польською фірмою Wtorplast. У документі було зазначено, що українська структура купує у поляків розібрані БМП-1 і платить по $99 тис. за корпус і $66 тис. за башту, або $165 тис. за все. НВ має у своєму розпорядженні документи, де зафіксовані обидві ціни.

В Укроборонпромі подібну закупівельну вартість БМП-1 назвали адекватною.

Натомість в Україні, як з’ясував НВ, є приватна компанія Техімпекс, яка закуповує у Wtorplast аналогічні БМП-1 значно дешевше і продає їх потім в арабські країни.

За даними Державної фіскальної служби, які є в розпорядженні редакції, корпуси БМП-1 Техімпекс купує по $49,4 тис. за штуку, а башти — по $27,1 тис. У сумі (за бойову машину загалом) це на $88, 5 тис. дешевше, ніж в аналогічній закупівлі Укроборонпрому.

Якби держконцерн придбавав у поляків свої 93 БМП-1 за такими самими цінами, він заощадив би на цій партії $8,23 млн.

Цю інформацію в Укроборонпромі коментувати не стали.

Сумнівні БМП у сумнівного посередника

Натомість раніше у відкритому зверненні до НВ щодо першої публікації представники цієї держкомпанії писали: договір із польською Wtorplast — це перший контракт із країнами НАТО на поставку військової техніки. І після модернізації немолоді чесько-польські БМП-1 стають боєздатними. Аби довести це Укроборонпром навіть провів під Києвом показові виступи цих машин.

Але експертів дійство не переконало. “БМП-1 — сама собою одна велика технічна проблема”, — стверджує Іван Савельєв, інженер-конструктор приватного виробника озброєнь Armorum Solutions і ветеран 59-ї мотопіхотної бригади. За його словами, вже до кінця 1980-х БМП-1 застаріли.

На придбаних зразках, які є ще радянською технікою, немає адекватної системи управління вогнем і сучасних приладів спостереження для екіпажу, каже Савельєв. Модернізація на українських заводах, за його словами, цю проблему не вирішує. Крім того, броня “одинички” (БМП-1) із дистанції 1,5 км пробивається кулею калібру 14,5 мм. “На фронті під загрозою розстрілу ніхто не полізе всередину в БМП-1, щоб їхати мінним полем”, — додає Савельєв, який мав досвід експлуатації машин у бойових умовах.

На більш-менш пристойне доопрацювання “польських” БМП-1, за його оцінками, треба витрачати $100-120 тис.

Коли НВ написав, що модернізація закуплених у польської компанії Wtorplast машин обходиться Україні в $40 тис., в Укроборонпромі відповіли: ні, сума значно менша.

Та й сама Wtorplast не виглядає блискучим партнером. На кінець минулого року в ній значилися загалом лише 9 співробітників. Як із таким персоналом поляки змогли виконати розбірку 93 чеських БМП-1, які за контрактом далі постачали Укроборонпрому, — питання без відповіді.

У фінансовому звіті Wtorplast за 2016-й зазначено: вона отримала дохід $1,6 млн і чистий прибуток $147,8 тис. Однак лише за контрактом з Укроборонпромом на поставки БМП-1 поляки мали того року отримати від України $15,3 млн.

У звітності Wtorplast розписані договори компанії: вона активно торгує з Кіпром. За всіма ними прописані як загальні суми закупівель, так і кількість одиниць, що дозволяє вирахувати ціну кожної. І лише в контрактах з Україною вказана тільки загальна сума.

Якщо подивитися в сервісі Street View зображення за адресою юридичної реєстрації компанії, то можна побачити автосервіс Iveco. Якщо ж перевірити адресу компанії, вказану на її сайті, погляду відкриється невелике складське приміщення.

До того ж за час підготовки статті зі Street View зникли фото приміщень компанії за місцем реєстрації.

У Wtorplast не відповіли на кілька електронних листів і телефонних дзвінків редакції з проханням надати коментарі для статті.

СХЕМА З ДЕТОНАТОРАМИ: На фото — документи (митні інвойси), які підтверджують сумнівний експорт детонаторів, про який НВ писав у попередньому розслідуванні. З матеріалів видно, що шосткинський завод Імпульс, що входить у структуру Укроборонпрому, продав кіпрській компанії PH Strategic Business Limited капсули-детонатори майже за €95 тис. Після цього кіпрський посередник продав їх сербській компанії Sloboda, але вже за €684 тис. Раніше Сергій Пашинський з комітету Ради з нацбезпеки ставив під сумнів деталі цієї угоди, опубліковані НВ

Відкрийте це негайно

Cфера оборонних закупівель сьогодні надійно захована від контролю завдяки грифу секретності, кажуть експерти. А тому корупція там процвітає не перший рік. І про її розмах уже пишуть світові ЗМІ.

Характерна історія, опублікована в грудні 2017 року американським виданням Foreign Policy — головним світовим ресурсом, що спеціалізуються на військовій тематиці.

У статті йшлося про експорт запчастин для літаків Ан-32 за контрактом, підписаним у 2012-му.

В рамках цього договору компанія Укрспецекспорт, що входить до Укроборонпрому, перерахувала $6 млн фірмі Paramount General Trading з ОАЕ. Арабська ж компанія повинна була за ці гроші придбати запчастини для Ан-32 в Укроборонпрому і продати їх Міноборони Іраку.

Однак, як пише Foreign Policy, ґрунтуючись на документах НАБУ, поставка запчастин так і не відбулася. А $6 млн осіли в американському банку Wells Fargo — на рахунках, що належать дочці одного зі співробітників Укрспецекспорту.

Очистити вітчизняну оборонку від сумнівних угод на користь компаній-прокладок може лише максимальна відкритість діяльності профільних держструктур.

Зараз, наприклад, формується нова наглядова рада Укроборонпрому і готується аудит цього держхолдингу.

Втім журналіст-розслідувач Дмитро Гнап не певен, що це зробить роботу Укроборонпрому прозорішою. “Наші держкомпанії навчилися віртуозно обходитися і з громадськими, і з наглядовими радами, — каже він.— З аудитом така сама історія”. І нагадує, як український офіс великої аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers підписував позитивні висновки про перевірку Мако Холдинг Олександра Януковича і ПриватБанку часів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Пізніше в обох випадках були виявлені багатомільярдні порушення.

Гнап і сам не з чуток знає про корупцію в оборонному секторі. Його медіа-проект Слідство.Інфо торік оприлюднив історію із закупівлею російських двигунів для українських бронетранспортерів.

Підприємство Укрінмаш, що входить до структури Укроборонпрому, купувало вироблені в РФ двигуни у молдавських фірм-посередників зі значною переплатою.

Слідство.Інфо опублікувало ці дані, згадавши: до схеми поставок моторів причетний Сергій Пашинський з парламентського комітету нацбезпеки. Депутат подав на видання позов за наклеп, але суд виніс рішення на користь журналістів.

Успіх будь-якого аудиту Укроборонпрому залежить від того, чи дадуть перевіряючим доступ до всієї інформації та дозволять зробити наступний звіт публічним, наголошує Трегуб із НАКО. На щастя, за її словами, до тендеру із закупівлі послуг аудиту для Укроборонпрому влада додала обидва пункти.

А от проведені раніше перевірки Державної аудиторської служби показали: 41% підприємств, що входять до держконцерну — неефективні, а розрахунки СпецТехноЕкспорту з фіктивними фірмами сягають сотень мільйонів гривень.

Розуміючи, куди вітер дме, СТЕ вже найняв собі американського лобіста — компанію Yorktown Solutions: Мін’юст США зареєстрував відповідний контракт 31 березня цьогоріч.

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, вважає: до запуску Антикорупційного суду хоча б частково подолати корупцію в оборонному секторі не вдасться. “Без цього органу всі нинішні справи НАБУ [щодо Укроборонпрому] або помруть, або нескінченно розглядатимуться в судах”, — стверджує експерт.

Віце-спікер Сироїд виступає за кардинальне зниження рівня секретності в процесі оборонних держзакупівель. І наводить як приклад США. “Бюджет оборонних закупівель Штатів — це 120 сторінок, де вказано, скільки коштує кожна одиниця озброєння, — розповідає вона.— А ми маємо оборонний бюджет на 8 рядків у Excel — і наші військові кажуть, що у них все прозоро”.

Джерело: https://magazine.nv.ua/ukr/journal/3170-journal-no-22/miljoni-na-vijni.html