Повернутись до новин
5 березня, 2021
Чому Україна досі не в НАТО?

Світлана Мусіяка, Експертка з виробленя політик НАКО

для Liga.net
 

Всі оборонні закупівлі опинилися під загрозою. 15 лютого сплив черговий дедлайн, встановлений президентом щодо розробки та прийняття підзаконних актів, необхідних для імплементації Закону ‘Про оборонні закупівлі’. Йдеться про накази, порядки, положення, які мають деталізувати описані в законі процедури.

Загалом Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості та Міноборони мали підготувати до 30-ти таких нормативних актів. Наразі прийнято лише шість з них. При цьому експерти зазначають, що йдеться про найбільш технічні акти, які не запроваджують електронні оборонні закупівлі.

Решта актів, за інформацією НАКО, знаходяться у стадії розробки, доопрацювання чи погодження міністерствами. Їх проаналізувало НАЗК і виявило чимало корупційних ризиків: встановлення пільг та переваг для окремих виробників; відсутність вичерпного переліку випадків та умов, що можуть бути підставою для перегляду ціни контракту; підстави, що створюють умови для упередженості під час попередньої оплати за контрактами. Тому коли ці акти узгодить Кабінет міністрів, сказати складно.

Акти мали затвердити ще до 1 січня 2021 року. На це у міністерств було півроку. Всі можливі дедлайни вже давно пропущені, тож навіть якщо решта документів будуть прийняті просто у найближчі дні, час для того, щоб якісно запустити оборонні закупівлі у 2021 році, вже втрачено.

Заблоковані закупівлі: що це означає?

Закон “Про оборонні закупівлі”, який було проголосовано Верховною Радою ще влітку 2020-го, докорінно змінює принципи організації та проведення закупівель для потреб оборони країни. Він забезпечує відкритість процедур закупівель, підвищує прозорість їх планування, забезпечує дієвий демократичний цивільний контроль.

Цей закон мав би нарешті замінити застарілі закон “Про державне оборонне замовлення” (ДОЗ), якому вже 20 років, і закон “Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони”.

Відповідно до перехідних положень закону “Про оборонні закупівлі”, закон “Про ДОЗ” зберігає свою чинність частково, а ось другий – втрачає чинність повністю. Саме тому, для плавного переходу оборонних закупівель на нові рейки, було важливо розробити необхідні політики та процедури.

Але через те, що новий закон вчасно не було імплементовано, тепер в процедурах закупівель наявні прогалини і суперечності. Крім того, закупівлі для потреб оборони відбуваються в умовах, коли їх регулюють одразу два, у деяких моментах — взаємовиключні закони.

Чим це загрожує?

За найгіршого сценарію, армія та силовики тепер не зможуть планувати та здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на наступні роки. У законі передбачене короткострокове планування, тобто на рік чи на три, і от це планування опиняється під загрозою. Виробники озброєння та військової техніки змушені будуть скорочувати чи навіть зупиняти виробництво.

Є високий ризик, що Збройні сили вчасно не отримають відповідного забезпечення, а викликаний сповільненням темпів оборонних закупівель негативний вплив на економіку та національну безпеку України, важко переоцінити.

Це також означає більше хаосу і менше відповідальності для державних органів у процесі оборонних закупівель. Тепер, коли будуть діяти два закони одночасно, з’явиться додаткова можливість для зловживань: можна бути використовувати конкретну норму того закону, який вигідніше. Або, наприклад, спиратися на таку норму, яка ні до чого не зобов’язує.

В умовах такого хаосу також доволі вірогідно, що запланувати і закупити те, що треба армії та іншим силовим структурам, стане ще складніше, ніж раніше.

Розроблені міністерствами проєкти демонструють також іншу небезпеку – перенос застарілих процедур, що діяли при попередніх законах, в нове регулювання.

Якщо нормативні акти, попри значне запізнення, не будуть розроблені якісно, це зведе нанівець всі переваги нового закону. Старі корупційні схеми залишаться у дії. Новий закон буде просто неможливо застосувати за старих схем.

Як наслідок, відкладеться і досягнення стандартів НАТО щодо якості продукції та стандартизації вимог.

Криза оборонних закупівель: як це буде на практиці?

За словами екс-міністра оборони Андрія Загороднюка, згідно з перехідними положеннями закону “Про оборонні закупівлі”, перехідний період завершується 31 березня. Вже з 1 квітня планування закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення має здійснюватися по-новому. Якщо до цього дедлайну не буде розроблено якісної нормативної бази, відбудеться повна паралізація оборонних закупівель.

Ключові проблеми будуть такі:

  1. За відсутності ключових документів, таких як Перелік державних замовників, неможливо буде провести будь-які закупівлі.
  2. Здійснювати заходи з економічної підтримки та стимулювання підприємств — виконавців державних контрактів (договорів) – також можна буде лише за наявності відповідної нормативної бази. Якщо її не буде, то будуть згортати виробничі програми та скорочувати виробництва.
  3. Опиниться під загрозою налагодження процесів закупівель товарів через Агентство НАТО з підтримки та постачання, якщо не буде затверджено перелік міжнародних спеціалізованих організацій, їхніх представництв, що здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення.
  4. Без електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) буде неможливо запустити чимало процесів, описаних у законі, зокрема, конкурентне проведення процедур закупівель.

Чому це критично для євроатлантичної інтеграції України

Закон “Про оборонні закупівлі” системно змінює законодавство у сфері оборонних закупівель з радянського на європейське. Він наближає нас до стандартів країн-членів НАТО та ЄС.

Окрім того, реформа державних закупівель є зобов’язанням України щодо гармонізації правил оборонних закупівель із стандартами країн-партнерів НАТО та ЄС у частині, що стосується оборонної Директиви 2009/81/ЄС і закріплена в імплементаційній частині Угоди про Асоціацію з ЄС. Не дарма імплементація цього Закону була однією з ключових вимог надання Україні військової технічної допомоги урядом США у 2020 році.

Тому провал імплементації закону – не це просто відсутність прогресу уперед, це крок назад у євроатлантичній інтеграції. Він ставить під загрозу нормальне функціонування сил оборони та блокує рух України до вступу в Альянс.

То чому Україна досі не в НАТО?