Повернутись до новин
2 грудня, 2022
Проблема великокаліберних боєприпасів є питанням обороноздатності, а не політики

Фото: Facebook Укроборонпром

Нещодавно Державний концерн «Укроборонпром» та його підприємства повідомили про налагодження випуску артилерійських боєприпасів калібру 152-мм. Разом із тим зʼявилися заяви про те, що насправді Україна розпочала відповідне виробництво ще у 2018 році, що обурили суспільство.

Незалежна антикорупційна комісія (НАКО) активно слідкувала за намаганнями України розбудувати виробництво боєприпасів цього калібру. Тож пропонуємо короткий огляд того, що відбувалося протягом останніх років у цій сфері. Спойлер: йтиметься про бездіяльність, корупцію і державну зраду.

Великокаліберні снаряди 152-мм є дефіцитними. Передусім, тому що протягом років незалежності їхнє виробництво поступово скорочувалося. Ця критична ситуація лише загострилася із початком війни у 2014 році на фоні періодичних вибухів на українських складах боєприпасів.

Тоді перед оборонно-промисловим комплексом України постали одразу дві актуальні задачі: відновлення виробництва 152-мм боєприпасів і поступовий перехід на натівський 155-мм калібр. І єдиним державним заводом, що був би спроможний виготовляти великокаліберні снаряди був київський ДАХК “Артем”. Однак для повноцінного запуску такого виробництва завод потребував обладнання.

Для закупівлі необхідної лінії серійного виробництва у 2017 році уряд виділив 16 млн доларів. Постачальника цього обладнання мали затвердити Юрій Бровченко, тодішній профільний заступник міністра економіки і Владислав Глазунов, керівник підконтрольного міністерству ДП “Безпека”. Вони уклали відповідну угоду з американською Gray Fox Logistics та сплатили 8,2 млн дол авансу. 

Вже у 2018 році “Артем” повідомив про запуск першої лінії виробництва снарядів 152-мм калібру. Втім як виявилося згодом, “Артем” не зміг налагодити серійне виробництво боєприпасів, оскільки Gray Fox Logistics не надала Україні ніякого обладнання для виробництва снарядів. Відтак держава закуповувала снаряди у приватного виробника за меншою ціною.

Правоохоронні органи розпочали низку розслідувань. Їм стало відомо, що Gray Fox Logistics є компанією-прокладкою, а її американський представник співпрацював із російськими спецслужбами. Зокрема, він мав отримати інформацію щодо планів України по постачанню озброєння для ЗСУ. Так американець налагодив спіпрацю з заступником міністра економіки Бровченком і керівником ДП “Безпека” Глазуновим, здобув необхідну інформацію щодо озброєння і уклав фіктивний контракт з Україною. Більшість грошей за передоплату Gray Fox Logistics перерахувала на рахунки різних фізичних осіб і фірм, не повʼязаних з ооборонкою.

Вже у 2019 році Бровченко і Глазунов отримали підозри у державні зраді за державне оборонне замовлення, яке так і не було виконане. Рік по тому ДАХК “Артем” домігся компенсації від Gray Fox Logistics за непоставлене обладнання. 

Отже Україна не мала серійного виробництва великокаліберних боєприпасів аж до 2022 року.

На жаль, ми констатуємо, що починаючи з 2014 року Україна не спромоглася розпочати повноцінне серійне виробництво великокаліберних снарядів. Ба більше, намагання посилити обороноспроможність України необхідними боєприпасами перетворилися на черговий корупційний скандал. 

Проблема великокаліберних боєприпасів не повинна використовуватися задля політичного піару - як влади, так і опозиції. Особливо враховуючи невдалі спроби вирішити цю проблему протягом останніх 8 років, що окрім хоч-якихось результатів принесли лише корупцію і підозри у державні зраді.