Повернутись до НАКО в медіа
23 вересня, 2020
Бурхливе літо для реформи оборонної промисловості України: один крок вперед, один назад?

Для оборонної промисловості України літо 2020-го року виявилося врожайним на події. Прийняли довгоочікуваний Закон про оборонні закупівлі. Передбачається, що нові правила закупівель мають створити для виробників озброєнь рівні умови  на українському ринку, привнести більше прозорості і підзвітності у цей процес. Також протягом літа було створено Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості (МінСтратегПром) для того, щоб управляти оборонною промисловістю України. Водночас, кожен, хто уважно стежить за цим сектором, має ретельно спостерігати за двома речами, які мають відбутися цієї осені, щоб зрозуміти, у якому напрямку рухається реформа оборонної промисловості. Перша - це законодавчий процес навколо оборонної промисловості у Парламенті, зокрема, щодо долі законопроекту №3822, який внесли у липні 2020, щоб розпочати процес корпоратизації Укроборонпрому (УОП). Інший важливий момент - це призначення на керівні позиції в промисловості, зокрема, хто стане новим генеральним директором УОП.

Протягом літа відбулася значна ротація ключових фігур у цьому секторі. Було сформовано команду, яка очолить новостворений МінСтратегПром. Олег Уруський - досвідчений урядовець, якого затвердив парламент на посаду віце-прем’єр-міністра та міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Уруський призначив свою ключову команду: Віталія Немілостівого, Валерія Іващенко, Юрія Петровського, Тараса Коваленко - своїми заступниками, і Ігоря Яковлева - державним секретарем міністерства. Всі вони мають значний досвід управління у державній оборонній промисловості, зокрема, працювали у міністерстві, яке передувало МінСтратегПрому - Міністерстві промислової політики, яке існувало в Україні до 2014-го року. 

Досвід управління сектором оборони у незалежній Україні доволі тривалий час був досить негативним, який супроводжувався корупційними скандалами, неефективністю та деградацією промислового потенціалу, успадкованого з часів СРСР. Неринкова економіка, до якої звикли урядові чиновники, перестала працювати у новій посткомуністичній реальності, і ручне керування за відсутності системи стримувань і противаг в управлінні державними підприємствами призвело до широкомасштабної корупції. Втім, багато урядовців, які успадкували радянську культуру управління державними підприємствами, не вірять у ринкові механізми, коли йдеться про оборонну промисловість. Вони наполягають на старих практиках прямого контролю над компаніями, зокрема, на спроможності призначати та звільняти менеджмент компаній.

Наразі наглядова рада УОП не є діючою, тому що більшість її членів звільнилися і не були замінені. У серпні під час рес-конференції Олег Уруський анонсував повну заміну керівництва державного концерну УОП. Генеральний директор УОП Айварас Абромавічус, який ініціював реформу корпоратизації та запровадження антикорупційних заходів та стандартів ОЕСР - те, що підтримують партнери України з Великої Сімки, цього літа написав заяву про звільнення. 

Він планував управляти УОП лише протягом року, для того, щоб запустити реформу і потім продовжити нагляд за нею в якості члена наглядової ради. Втім наразі незрозуміло, чи він дійсно буде призначений Президентом до наглядової ради, а також чи його команда продовжить реформу, яку вони ініціювали. Сергій Тихонов, якого Офіс Президента номінував в якості наступника Абромавічуса, не має іміджу поборця корупції. Його скоріше можна назвати кар’єрним чиновником, який наразі працює державним службовцем у відділі Головного департаменту з питань національної безпеки та оборони в Офісі Президента. Наразі дуже важливо, щоб керівні посади у менеджменті УОП та його наглядовій раді були зайняті реформаторами, які хочуть і можуть продовжити покращення якості корпоративного управління концерну згідно зі стандартами ОЕСР, тобто реформу, яка була започаткована командою Абромавічуса після виборів, на яких Президентом України було обрано Зеленського.

Коли йдеться про законодавчий процес, який визначає вектор реформи у секторі безпеки і оборони, то перед народними депутатами наразі постала необхідність обирати між двома протилежними концепціями. Одна з них - це повернення до радянської ідеї міністерства на чолі оборонних компаній. Інша - це більш західно-орієнтований підхід, який дозволяє трансформацію та корпоратизацію УОП. Йдеться про перетворення концерну, який складається майже повністю з унітарних державних підприємств, у кілька холдингових компаній, до яких увійдуть акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Законопроект №3822 ‘Про особливості реформування державних підприємств оборонно-промислового комплексу’, який має забезпечити юридичну рамку для процесу корпоратизації УОП, було зареєстровано у липні народними депутатами з Комітету національної безпеки, оборони та розвідки. Втім керівництво новоствореного міністерства висловило протилежне бачення реформи. Уруський підтримує законопроект, який був внесений одним депутатом Верховної Ради від партії “Батьківщина” Юлії Тимошенко, колишнім Головою СБУ Валентином Наливайченком. Наливайченко бачить оборонно-промисловий комплекс так: одне міністерство управляє всіма державними оборонними підприємствами, при цьому ігнорується питання конфлікту інтересів, коли функції формування політики, регулятора і власника поєднуються в межах одного урядового органа. Така трансформація несумісна зі стандартами ОЕСР. Згідно з законопроектом, це міністерство має замінити функції квазі-холдингової компанії, Укроборонпрому, який має бути ліквідований протягом місяця після того, як буде створено міністерство.  

15 вересня було створено робочу групу, щоб об’єднати два вищезгаданих законопроекти. Робочу групу очолив МінСтратегПром і до неї увійшов Валентин Наливайченко. Результат можливого компромісу між двома протилежними баченнями визначить, що ми побачимо: відкат реформи оборонної промисловості чи крок уперед. Виробники оборонної продукції, громадянське суспільство та міжнародні партнери мають ретельно спостерігати за цим процесом.

Зрештою, важливо згадати, що топ-керівництво оборонної промисловості, яке зараз може залишити цей сектор, було відкритим, підзвітним і прозорим у співпраці з громадянським суспільством таа міжнародними партнерами. Укроборонпром став більш зрозумілим і чітким. Чи буде збережено цю відкритість і прозорість?

Олена Трегуб, генеральна секретарка НАКО