Чи вдасться перетворити Укроборонпром з корупціогенного монстра оборонної промисловості на сучасну та ефективну структуру? Чи реформа концерну не зацементує радянські принципи управління? Чи відбудеться вона взагалі?
Затверджений проект Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу не дає відповіді на це питання.
14 квітня на засіданні Кабінету міністрів затвердили Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України, щоправда наразі без Додатку, який визначає подальшу реформу державного оборонного концерну “Укроборонпром.
Далі документ має затвердити РНБО і підписати Президент.
Стратегія – це документ, в якому визначаються пріоритети державної військово-промислової політики, а також цілі та очікувані результати реформи оборонно-промислового комплексу (ОПК). Протягом останнього року її готували вже тричі. У вересні Мінекономіки оприлюднило свою версію Стратегії, яку розробляли прозоро, за участі широкого кола зацікавлених сторін. Втім Віце-прем’єр-міністр Олег Уруський попросив прибрати її з публічного розгляду. Дві наступні версії розроблялися вже Мінстратегпромом, одноосібно та без широкого залучення представників громадянського суспільства.
Світоглядний конфлікт триває
Проаналізувавши останню версію Стратегії, НАКО виявили чимало невідповідностей з євроатлантичними принципами і «міжнародними практиками», які декларує Мінстратегпром у розвитку ОПК та радянськими підходами, які запроваджують на рівні стратегічних документів.
Головним прогресивним моментом є те, що Стратегія передбачає перетворення підприємств ОПК з державної форми власності у господарські товариства та формування науково-виробничих об’єднань за галузевим принципом, а також “припинення ДК “Укроборонпром” шляхом його перетворення та його підприємств-учасників у вертикально інтегровану структуру”.
Проте разом з цим намірами осучаснити український ОПК, у Стратегію закладена надмірна концентрація функцій Мінстратегпрому, властива для радянських міністерств, коли вони одночасно і виробляли політику і керували підприємствами як власники.
Вчора, на засіданні Уряду Віце-прем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина у екстреному режимі змогла наблизити проект Стратегії до євроатлантичних стандартів.
Вона внесла поправки “з голосу” до основної частини Стратегії, щоб мінімізувати конфлікт інтересів з боку Мінстратегпрому. Вона запропонувала розмежувати функції власника та виробника політик у переліку основних напрямів державної військово-промислової політики. Поправки Стефанішиної суттєво покращили Стратегію з точки зору дотримання стандартів Організації з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), тобто найкращих світових практик з управління державними підприємствами
Один із ключових стандартів ОЕСР (ІІІ, А) говорить про те, що має бути чітке розмежування між функцією державної власності та іншими функціями держави, які можуть впливати на діяльність держпідприємств. Зокрема, це стосується регулювання ринку. Вже зараз Мінстратегпром формує та реалізовує державну військово-промислову політику. Якщо б він отримав ще і функції “організації-власника”, це створило б безпосередній конфлікт інтересів і корупційні ризики.
Також у Стратегії закріпили корпоративне управління за стандартами ОЕСР як один із напрямків розвитку державної військово-промислової політики. Це є важливим плюсом, адже це встановлює орієнтир для урядовців, які здійснюватимуть реформу ОПК, і мінімізує можливість самостійно і на власний розсуд вирішувати, що є кращим для українського ОПК: світові стандарти чи пострадянські.
Питання, підняті поправками Стефанішиної щодо стандартів корпоративного управління в ОПК та усунення конфлікту інтересів Мінстратегпропу, є не просто очікуванням наших партнерів з країн НАТО, а умовою американської безпекової допомоги, яка у цьому році складає 250 мільйонів доларів США.
Про поєднання непоєднуваного
“Поєднання регуляторних функцій, і функцій формування політики, і господарських функцій в одній структурі – це абсолютно неприпустимо”,– Олег Уруський в інтерв’ю LB.ua, 20 липня 2020 року.
Дійсно, надмірна концентрація повноважень в одній структурі неприпустима. Але на практиці це саме те, що на законодавчому рівні затверджують Положення про Мінстратегпром та нова версія Стратегії ОПК.
Лейтмотив Стратегії – це “поєднання централізованого державного управління із сучасними ринковими механізмами”. Таке в принципі складно уявити: в реальному світі працюють або ринкові механізми, або централізоване державне управління. Ще у першій версії документу Мінстратегпром наголошував, що надмірна централізація – це одна з причин, що спричинила незадовільний стан українського ОПК. У новій редакції автори Стратегії вже не бачать деструктивного впливу у централізації.