Корупція у секторі безпеки і оборони не лише перешкоджає євроатлантичній інтеграції України, не просто псує міжнародний імідж України та довіру до влади всередині країни, вона передусім є безпосередньою загрозою національній безпеці та обороні. Доки корупцію у цій галузі не буде зведено до мінімуму, а сам сектор не пройде люстрації та очищення від ворожої агентури, не доводиться серйозно говорити про можливість більш глибшої інтеграції з європейськими та євроатлантичними безпековими структурами. Ми запропонуємо напрацювання Національної антикорупційної стратегії на 2019-2025 роки. Для її реалізації треба впровадити державну програму виконання Національної антикорупційної стратегії.
Принципово важливо підвищити відкритість у стратегії публічної комунікації в цій сфері, впровадити більш ефективні методи парламентського та цивільного контролю, підвищити прозорість діяльності оборонного відомства та розширити можливості доступу громадськості до результатів перевірок його діяльності. Але у зв’язку зі специфікою сектору, варто враховувати і забезпечувати пріоритети секретності і усунення ризиків для національної безпеки, шляхом непродуманого розголосу інформації передусім в особливий період. Пріоритетним механізмом має виступати парламентський нагляд, оскільки контроль – це частина конституційних повноважень Верховної Ради. Варто звернутись до практики держав НАТО, що передбачають формування відповідного комітету з числа парламентарів, однак його члени повинні пройти ретельну перевірку для мінімізації впливу ворожої агентури.
Корупційна система пронизує всі рівні управління, і потребує комплексного вирішення. Необхідна ліквідація системних корпоративних та особистих зв’язків, корупційних інтересів в середині Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України, усунення неформальних контактів і схем з чиновниками Кабінету міністрів та Адміністрації Президента. Слід забезпечити певний рівень доступу громадськості насамперед до питань розподілу фінансових ресурсів та державних закупівель та сформувати дієвий парламентський контроль.
Нагадаю, ДК “Укроборонпром” – дітище епохи Януковича, створене для контролю та консолідації відповідних фінансових потоків у сфері оборонної промисловості. Необхідно провести аудит діяльності цієї структури та здійснити реформування у цій сфері. Очевидно «Укроборонпром» як неефективну і створену з корупційною метою за часів Януковича структура не можна залишати у нинішньому вигляді. Потрібно розробити і ухвалити Державну цільову програму реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) в 2019 році на п’ять років, із затвердженням Кабінетом Міністрів. Треба реорганізувати військово-промисловий комплекс для потреб війни та ефективної участі України у світовому ринку зброї. Також слід ухвалити Державні довгострокові програми про повне переозброєння та розвиток ЗСУ терміном на 15-20 р., з контролем виконання – щорічно. Всі виручені від продажу зброї кошти спрямовувати виключно на потреби оборони. Потрібно негайно припинити практику злочинного знищення, продажу ефективних зразків озброєння і техніки. Визначити пріоритетним забезпечення сектора безпеки і оборони продукцією ВПК вітчизняного виробництва. Окремою складовою оновленої воєнної доктрини України має стати докорінне технічне переозброєння Збройних Сил України, розробка нових високотехнологічних видів озброєння за стандартами НАТО. Останнє має охоплювати не тільки забезпечення державного замовлення на розробку та постачання нових високотехнологічних видів озброєння вітчизняними підприємствами, але й закупівлю (за потреби) новітніх технологій та зразків озброєння в іноземних країн. Для цього, за потреби, слід ініціювати перегляд міжнародних договорів України, які обмежують Україну в нарощуванні озброєння.
По-перше, необхідною запорукою перемоги є повний бойкот будь-якої торгівлі з РФ та окупованими нею територіями товарами воєнного та подвійного призначення. Слід встановити повну економічну, енергетичну, ресурсну та транспортну блокаду тимчасово окупованих територій. Припинити діяльність російського бізнесу в Україні, запровадити ембарго на російський капітал, товари та послуги. Націоналізувати активи, кінцевими власниками яких є громадяни РФ чи держава-агресор. Блокаду тримати її до повної деокупації цих територій. І звісно неприпустимо під час війни толерувати переміщення товарів і послуг з окупованими територіями (окрім випадків вирішення гуманітарних катастроф, що може бути передбачено режимом чергового перемир’я). Звісно, це неможливо без очищення силових структур. Слід встановити обов’язкову перевірку держслужбовців, кандидатів на виборні посади за допомогою поліграфа (“детектора брехні”) на причетність до корупційних дій, сепаратизму, співпраці з іноземними спецслужбами та на наявність громадянства інших держав.
Слід створити Тимчасову слідчу комісію для перевірки всіх зловживань, допущених 1991 року. Ряд незаконних рішень щодо потрібних для армії ділянок можна буде визнати недійсними. Особливо у зв’язку зі станом фактичної війни. Принцип невідворотності покарання за знищення обороноздатності має дотримуватися завжди. З іншого боку, слід ретельно промоніторити, як використовуються ті землі, що залишаються в руках Міністерства оборони, чи немає випадків нераціонального використання територій. на інфраструктуру яких списуються кошти.
Слід переглянути ефективність чинних житлових програм, на що реально спрямовуються величезні кошти. Спосіб забезпечення житлом за вислугою років повинен бути прозорим – через одержання нерухомості чи відповідного фінансового забезпечення. Для діючих військовослужбовців варто зводити дешеве житло, використовувати ресурси військових містечок. Головним завданням української влади має стати підтримка розвитку армії, перетворення статусу офіцера та солдата на найбільш престижний в державі. Це неможливо без суттєвої матеріальної підтримки, усунення проблеми з житлом, забезпечення для військовослужбовців рівня доходу, суттєво вищого за середній по країні. Це люди, що ризикують життям і здоров’ям заради держави і нації, та потребують особливої пошани. Треба прийняти Державну програму забезпечення військовослужбовців всіх категорій житлом на 5 років. Для контрактників гарантуються кредитні пільги на придбання житла (відсоток, який покриває держава, збільшується відповідно до терміну служби). Звісно, потрібна заборона виселення з гуртожитків військовослужбовців.
