Країни «вісі зла» критично залежні від західних технологій. Щоб отримати сучасну мікроелектроніку, Росія, Іран та Північна Корея використовують різні шляхи обходу міжнародних санкцій — від компаній-прокладок до реекспорту через треті країни.
«Ці масові порушення санкційного режиму не можна розглядати як поодинокі випадки. Нинішня ситуація доводить необхідність серйозних перетворень, що повернули би режиму експортного контролю його перевагу», — йдеться у спільній статті виконавчої директорки НАКО Олени Трегуб та старшого викладача Школи міжнародних відносин Університету Сент-Ендрюс Марка Девора для Foreign Policy.
Вони звертаються до тези науковця Стівена Брукса про те, що розвинені демократії можуть стримувати агресорів, вилучаючи компоненти подвійного призначення з глобального ланцюга поставок. Таке бачення отримало назву «pax technica» і перегукувалося з досвідом Заходу в часи холодної війни. У 1970–80-х роках Радянський Союз не зміг повністю обійти обмеження Координаційного комітету з експортного контролю (КоКом), до якого входили 17 держав, і отримати доступ до нових розробок. Як наслідок – СРСР програв гонку озброєнь.
Сьогодні ситуація кардинально різниться. Попри очікування багатьох експертів, що обмеження на продаж компонентів подвійного призначення в Росію послаблять її ВПК, цього не сталося. Ракети, якими РФ обстрілює Україну, містять мікроелектроніку зі США, Швейцарії, Нідерландів, Тайваню, Японії, Швеції, Німеччини, Південної Кореї, Іспанії та Канади. «Ці дані свідчать про те, що після холодної війни “pax technica” закінчилася, але вони також дають уроки про те, що можна зробити для її відродження», — йдеться у статті.
Серед ключових недоліків санкцій проти Росії Олена Трегуб та Марк Девор виокремлюють відсутність:
- організації на кшталт КоКом, яка б координувала санкційну політику союзників;
- наслідків для фірм, які не дотримуються впроваджених обмежень;
- наслідків для третіх країн, які стали майданчиками для обходу санкцій.
«Світові демократії повинні відновити інституційну архітектуру і продемонструвати політичну волю, необхідну для притягнення винних до відповідальності, незалежно від того, наскільки це може бути незручно», — підсумовують автори статті.