Відставка уряду Юлії Свириденко 14 липня 2026 року запустила масштабні політичні торги за крісла в новому Кабміні. Напередодні засідання фракції «Слуга народу» 15 липня стало зрозуміло, що під прицілом опинилося й Міністерство оборони, а позиції Михайла Федорова хитаються.
Але перед тим, як ухвалювати рішення щодо очільника міністерства оборони воюючої країни на догоду політичним баталіям, треба відповісти на низку фундаментальних запитань. Вони визначатимуть систему координат для оцінки як результатів діяльності, так і поточної ситуації в секторі безпеки та оборони.
За що відповідає Міністр?
Після минулорічного переформатування уряду, повноваження оборонного відомства масштабували до 260 позицій, і цей список не є вичерпним. Фактично відбулось приєднання Мінстратегпрому, а разом з тим — перехід повноти відповідальності за розвиток усього оборонно-промислового комплексу. Логічно, що міністр відповідає за реалізацію повноважень всього органу і здійснює представницьку функцію.
Чи були проблеми в оборонному відомстві за попередніх міністрів?
Так, більш ніж достатньо. Опублікована якраз напередодні призначення Федорова «Зелена книга» містить зріз стратегічних проблем, які постали в нових безпекових умовах. Сформульовані там проблеми мають формат дилем, які неможливо вирішити з одночасним задоволенням усіх зацікавлених сторін. Доводиться жорстко обирати пріоритети, виходячи з наявних ресурсів. Важко навіть подумати, що увесь цей комплекс можливо вирішити за піврічну каденцію.
Досвід попередніх очільників відомства демонструє, що перебування міністра на посаді лише півроку майже завжди має негативні наслідки для інституції. Реформи не встигають перейти від планування до реалізації, а команда щоразу адаптується до нових пріоритетів. Такі приклади вже були — Андрій Загороднюк та Денис Шмигаль очолювали відомство менш ніж рік, і багато започаткованих ними змін втратили темп або перейшли у спадок.
Кадрова криза у спадок
Протягом 2022 року Сили оборони поповнювалися переважно добровольцями. Згодом затяжна війна змусила державу посилити примусові заходи, що викликало протестні настрої. Як наслідок, почастішали випадки ухилення від служби, СЗЧ та дезертирства.
Ситуацію суттєво ускладнювала відсутність умов демобілізації. На практиці військовослужбовець може звільнитися виключно за станом здоров’я, сімейними обставинами або досягнувши граничного віку (60-65 років). Цифри Офісу Генпрокурора красномовні: із січня 2022 до вересня 2025 року було зареєстровано 235 646 проваджень за СЗЧ та 53 954 — за дезертирство. Статистика за 2026 рік залишається невідомою: ще з грудня 2025-го ОГП обмежив доступ до цих даних через умови воєнного стану.
Спроби розв’язати проблему робилися: у серпні та листопаді 2024-го, а згодом з травня по серпень 2025 року парламент запроваджував механізми звільнення від відповідальності для тих, хто добровільно повертався у стрій. Однак ці «вікна можливостей» так і не змогли глобально вирішити проблему недоукомплектування.
5 очевидних історій успіху Михайла Федорова
- Відключення російських Starlink та «білий список» для України.Починаючи з грудня 2025 року, з’являлися докази використання ворогом терміналів для керування ударними БПЛА. Ворог отримував критичні переваги: стійкість до засобів РЕБ, маневреність на наднизьких висотах та керування в режимі реального часу. Завдяки особистим контактам між Федоровим та Ілоном Маском вдалося запровадити принципове відключення неверифікованих терміналів на території України. Для громадян через постанову № 115 запроваджено процедуру верифікації через ЦНАПи.
- Метаматика війни (data-driven підхід). Закупівлі озброєння, спеціальної техніки тепер залежать не від суб’єктивного бачення посадовців, а від аналізу даних. Проведено масштабний аудит Міноборони та всіх бригад за 160 критеріями. Згідно з даними НАЗК, у закупівлях БпЛА та РЕБ раніше були три головні ризики: надмірна дискреція Генштабу (обирали на власний розсуд), відірваність від фронту та неможливість конкуренції (купували за назвами, а не за характеристиками). З 10 березня 2026 року Міноборони перейшло до автоматичної моделі. Для військового на «нулі» це означає, що запит формується за реальними технічними потребами бригади, і вони отримують саме ті дрони, які ефективні на їхньому напрямку.
- Диверсифікація закупівель АОЗ.Агенція оборонних закупівель після низки скандалів більше не обирає єдиного постачальника дронів, НРК та боєприпасів, а розподіляє замовлення за спеціальною формулою:
Ціновий поріг – ціна на 30% вища за найнижчу на ринку — учасник вибуває.
Боротьба з дистриб’юторами – з кількох посередників одного виробника контракт отримує той, у кого нижча ціна.
Аудит потужностей – перед підписанням перевіряється фізична спроможність заводу виробити товар.
- Антикорупційні заходи.Програма закупівель Міноборони оперує найбільшим бюджетом у країні. Після отримання гіпотез щодо корупційних звʼязків від правоохоронців у січні 2026 року, проведені масові поліграфічні дослідження посадовців (хто відмовився чи провалив — звільнені). Також викрита і ліквідована схема зливу конфіденційної інформації від АОЗ виробникам озброєння.
- Конкуренті тендери замість ручного управління.Цього літа розпочалися конкурентні тендери на озброєння (зокрема дрони middle та deep strike) без дискримінаційних вимог до дальності чи бойового навантаження. Прозорість дає результат: на закупівлі 155-мм снарядів у травні 2026 року вдалося зекономити понад 16%, що відповідає загальній меті економити до 20% бюджету.
Рішення, які назріли «на вчора»
Не ідеальні рішення, які довго відкладалися, проте були ухвалені саме за каденцію Федорова:
- Експорт української зброї. Про це говорили з початку 2025-го, але нормативно врегулювали лише в липні 2026 року. Запровадили принцип «мовчазної згоди», зменшили роль Міжвідомчої комісії при РНБО в рутинних процесах і створили вичерпний перелік підстав для відмови. Це дозволить наповнювати бюджет через адміністративний збір за експортні операції, зберігаючи пріоритет для ЗСУ. Звісно, система містить ряд ризиків, однак вона хоча б презентована суспільству та задає загальну рамку відкриття експортних операцій.
- Реформа виплат військовим. Запроваджені нові типи контрактів (на 6, 10, 14 та 24 місяці): піхотно-штурмовий (в середньому 300 тис. грн, максимально — до 460 тис. грн), бойовий (30–120 тис. грн) та базовий (30–70 тис. грн). Це має зробити службу привабливою, зокрема збільшити частку іноземців у штурмових підрозділах до 30–50%. Головне нововведення для бійців у тилу — доплата 10 000 грн на місяць, що фактично збільшило гарантований мінімум вперше з 2022 року. Критики вказують на відсутність ресурсів для цього без підняття базової ставки, проте в державний бюджет систематично протягом 4 років у серпні-жовтні вносяться зміни щодо додаткового фінансування на оплату праці.
- Реформа державного гарантування якості. Запровадження єдиної цифрової матриці ризиків, розділення функцій консультування, перевірки та погодження фінального рішення та відмова від постійних «спадкових» військових представництв є прогресивними ідеями, для реалізації яких потрібно більше часу та спроможності кваліфікованих офіцерів Державного гарантування якості.
Отже, наскільки ефективний Михайло Федоров на посаді міністра? Через цілком зрозумілу секретність даних під час війни суспільство бачить далеко не все, проте навіть відкритих фактів достатньо, щоб помітити головне: відомство робить чітку ставку на технології та нарешті б’є по корупційних схемах у закупівлях, змінюючи забезпечення армії.
НАКО за час своєї роботи працювала вже із сімома міністрами оборони — від Полторака до Федорова, і цей досвід диктує просте, але критично важливе правило: робити висновки про роботу очільника такого складного відомства можна не раніше року на посаді.
Це не питання політичних симпатій, а базове правило управління, адже постійна кадрова трясучка та звичка змінювати керівництво Міноборони кожні півроку не пришвидшують реформи. Навпаки — це паралізує роботу відомства і створює абсолютно непотрібні ризики для нашої армії в період активної фази бойових дій.
Фото з соцмереж Михайла Федорова