Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну уряди різних країн запровадили безпрецедентний спектр санкцій та заходів експортного контролю проти російського військово-промислового комплексу. Однією з головних цілей став «Ростех» — найбільший державний оборонно-технологічний конгломерат Росії. Він об’єднує сотні підприємств, залучених до виробництва озброєння, військової електроніки, авіації, двигунів, оптики, транспортних засобів та товарів подвійного призначення. Попри значну увагу до санкцій у публічному дискурсі, питання послідовності обмежень щодо ширшої екосистеми компаній, які входять до структури «Ростеху», досі залишається недостатньо дослідженим.
Цей матеріал аналізує, як санкції та заходи експортного контролю впроваджують проти «Ростеху» та його дочірніх структур у ключових юрисдикціях: США, Європейському Союзі, Великій Британії, Швейцарії, Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Японії та Україні. Окрема увага приділена поточному стану основних холдингів корпорації. Аналіз демонструє, що підходи до санкцій суттєво відрізняються між юрисдикціями, що призводить до нерівномірного охоплення екосистеми «Ростеху».
Аналітичний матеріал виходить за межі аналізу санкцій та також охоплює заходи експортного контролю й інші релевантні обмежувальні механізми. Такий підхід є важливим, оскільки обмежувальні заходи не зводяться лише до санкційних списків. У багатьох випадках уряди використовують експортний контроль, включають компанії до спеціальних переліків або застосовують інші регуляторні інструменти, щоб обмежити доступ до технологій, фінансових послуг та міжнародних ланцюгів постачання. Такі механізми можуть застосовувати незалежно від санкцій. Вони часто слугують більш оперативною або гнучкою відповіддю на виявлені ризики.
Звіт підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Його зміст є виключною відповідальністю Незалежної антикорупційної комісії та не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».