Оборонний слід справи «Мідас» – що нового?
29 квітня 2026 року одне із провідних видань України – медіа «Українська правда» оприлюднило нову порцію записів розмов бізнесмена Тимура Міндіча з високопосадовцями. Оприлюднене є частиною матеріалів, які НАБУ задокументувало в межах так званої справи «Мідас». Зокрема йдеться про корупційні кейси щодо закупівель неякісних бронежилетів для ЗСУ та лобіювання продажу частки ТОВ «Фаєр Поінт» (приватного виробника ракет та дронів) іноземним інвесторам. Видання отримало матеріали слідства з власних джерел. Попри те, що НАБУ і САП їх наразі не підтвердили, частину з цих матеріалів вже озвучили під час засідань судів раніше.
Раніше і НАКО, і Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони (НАКО надає ГАР МОУ комунікаційну та організаційну підтримку) уже звертали увагу громадськості на кейс із китайськими бронежилетами компанії ТОВ «Мілікон» та лобіювання цього виробника очільником Міноборони Рустемом Умєровим. Як наслідок – бронежилети не прийняли і угоду розірвали.
З опублікованих «Українською правдою» матеріалів випливає, що бізнесмен Тімур Міндіч домовлявся з Рустемом Умєровим (на момент розмови – 30 червня 2025 року – міністром оборони України) про збільшення контрактування державою приватної компанії «Фаєр Поінт» та про продаж її частки бізнесменам з ОАЕ.
Оприлюднені записи можуть свідчити про те, що Тимур Міндіч є фактичним бенефіціаром компанії. Оскільки він перебуває у санкційних списках, юридичне підтвердження зв’язку Міндіча із «Фаєр Поінт» призведе до повної втрати можливості компанії постачати продукцію для Сил оборони.
Однією із перших з-поміж органів громадського контролю ці записи прокоментувала Громадська антикорупційна рада. Рада трактує дії учасників справи наступним чином: Рустема Умєрова – як ознаки зловживання владою та розголошення державної таємниці, а дії Тимура Міндіча можуть містити ознаки зловживання впливом та схиляння до нецільового використання коштів.
ГАР МОУ закликає відсторонити Рустема Умєрова від посади Секретаря РНБО до завершення слідчих дій та судового розгляду кримінального провадження; ініціювати селективну (часткову) націоналізацію компанії «Фаєр Поінт», що дозволить забезпечити безперебійне постачання продукції на фронт без збагачення осіб, причетних до корупційних практик. А також – утворити робочу групу за участі Генерального штабу ЗСУ, представників родів сил та слідчих органів для проведення всеосяжного аудиту укладених контрактів і політики ціноутворення компанії «Фаєр Поінт».
Заява ГАР МОУ викликала неабиякий резонанс в українському суспільстві – її поширили всі провідні медіа України. А в соцмережах почалася скоординована кампанія із критикою заяви Ради та підтримкою «Фаєр Поінт», до якої долучилася низка лідерів громадської думки (причому зачасту це були люди, які не є експертами в оборонній галузі).
Від початку свого існування «Фаєр Поінт» була чи не найбільш утаємниченою компанією усієї української оборонної промисловості. В публічному просторі не оприлюднювали інформацію про її операційну діяльність, витрати та прибутки, бенефіціарів. Дані про кількість випущеної продукції – неабияк коливалися (наприкінці 2025-го планували вийти на випуск 7 ракет «Фламінго» на день, вийшли лише на 3) В експертів були питання й до статистики влучань топової продукції «Фаєр Поінт»: за весь період роботи підприємства відкриті джерела зафіксували 23 запуски ракет. З них до Росії долетіли 6, а влучили – 2. Водночас, за даними Генштабу ЗСУ, БПЛА «Фаєр Поінт» демонструють найвищий відсоток проходження маршруту та ураження цілей серед аналогів.
На цьому тлі НАКО підтримує заяву ГАР МОУ і закликає якомога швидше створити робочу групу всередині Міністерства оборони, яка б проаналізувала, яку кількість продукції «Фаєр Поінт» поставив ЗСУ, наскільки ця продукція ефективна і хто є бенефіціаром цієї компанії, що має настільки пильну увагу з боку держави. Ми усвідомлюємо, наскільки важливим для держави у цей час є баланс прозорості й підзвітності. І яким чутливим може бути оприлюднення даних про того чи іншого виробника зброї. Однак коли потенційно може йтися про нецільове витрачання мільярдів гривень із державного бюджету, хоча б часткове, контрольоване відкриття інформації є, на нашу думку, абсолютно виправданим та доцільним.
Drone Deal та експорт зброї: коли відкриваємо продаж?
У квітні президент Володимир Зеленський анонсував механізм Drone Deal – це спеціальні угоди, які дозволять експортувати українське озброєння, зберігаючи при цьому пріоритет потреб фронту.
Фактично таким чином президент пропонує нарешті відкрити експорт української зброї, якого вже понад рік вимагають виробники. Оскільки вони не можуть розвивати компанії в умовах, коли потужності уже є, але недостатньо завантажені. Бо у держави не вистачає коштів на контрактування.
Минулого місяця, під час Defense Tech Export Forum, голова Офісу президента Кирило Буданов заявив, що відкрити експорт під час війни неможливо. Водночас він визнав, що Україна може експортувати зброю, яка вже майже не застосовується в нашій війні, але цілком затребувана в країнах Азії чи Африки. Це, наприклад, деякі далекобійні БПЛА чи ранні моделі FPV-дронів.
Як вихід з ситуації – президент Володимир Зеленський і запропонував систему міжнародних угод Drone Deal.
Механізм Drone Deal: як це працюватиме
Drone Deal – це багаторічна програма співпраці між Україною й країною-партнером, в межах якої Україна може надати партнеру експертизу й допомогу в захисті від масованих атак на критичну, цивільну інфраструктуру.
За словами Володимира Зеленського, у проєкті Drone Deal буде щонайменше 10 різних контрактів на експорт української зброї. Також передбачене співвиробництво – будівництво виробничих ліній і в Україні, і в інших державах. А ще – спільна розробка нових технологій, домовленість про фінансування на рік відповідного обсягу й конкретна кількість років такої співпраці.
Наразі президент говорить про зацікавленість в цих угодах Саудівської Аравії, Еміратів й Катару.
Він також планує запропонувати такі угоди Фінляндії, Німеччині, Норвегії, Італії, Швеції та Нідерландам.
МЗС спільно з ГУР та СБУ мають сформувати три списки країн:
- «Зелений список» – стратегічні партнери, експорт до яких є пріоритетним.
- «Жовтий список» – перелік країн, що потребують додаткової воєнно-технічної експертизи перед наданням дозволів.
- «Червоний список» – держави, що співпрацюють з агресором і експортні операції з якими суворо заборонені.
Що саме ми будемо продавати?
Як зазначив голова Офісу Президента Кирило Буданов, Україна зосередиться на «точкових рішеннях»:
- Морські дрони – унікальний продукт, неодноразово перевірений у бойових умовах.
- Надлишкова продукція – технології, які вже не є критично ефективними для умов сьогодення, але затребувані на ринках Азії чи Африки (наприклад, ранні моделі FPV-дронів).
Перші міжнародні кейси
Першу угоду Drone Deal Україна пропонувала США, але її не підписали. Утім протягом квітня 2026 року Україна вже започаткувала перші стратегічні угоди подібного типу. Зокрема, 14 квітня в Осло підписана спільна декларація про поглиблення співпраці у сфері безпеки й оборони з Норвегією, а завдяки інтервʼю для NRK Міністра оборони Торе Сандвіка стало відомо про вироблення дронів за ліцензією української компанії.
15 квітня ухвалили політичну домовленість про спільний проєкт у сфері виробництва дронів з Італією. Зокрема передбачається обʼєднання українських технологій та італійських виробничих потужностей. З італійської сторони в реалізації проєкту залучать Міністерство оборони та державну компанію Leonardo.
16 квітня підписана Спільна заява про початок роботи над Drone Deal з Нідерландами, яка охоплюватиме спільне виробництво дронів, ракет, систем радіоелектронної боротьби та інших оборонних технологій. Також у фокусі уваги будуть дослідження, інновації і системний обмін оперативним досвідом, якого Україна набула під час боротьби проти російської агресії.
Контроль та економіка
Для прозорості процесу Міністерство оборони запропонувало створити Реєстр товарів ОПК, який дозволить оцінювати експортний потенціал у реальному часі. Окрім того, розглядається впровадження диференційованого спецмита:
- Для масового озброєння – нижча ставка.
- Для високотехнологічних розробок – вища.
Дискусія про відкриття експорту зброї, що триває понад два роки, має нарешті трансформуватися від політичних декларацій «Built with Ukraine» та «Drone Deal» – до створення реальних механізмів. Сьогодні критичною точкою росту для вітчизняного ОПК є не просто дозвіл на продаж, а побудова прозорої та передбачуваної публічної політики. Лише чіткі правила гри дозволять українським виробникам масштабуватися, залучати інвестиції та забезпечувати технологічну перевагу Сил оборони за рахунок експортного ресурсу.
Перехід до державного гарантування якості за новими стандартами
Із 1 січня 2026 року в Україні змінилася система контролю якості оборонної продукції. Аби проаналізувати, у чому суть цих змін, НАКО провела дискусію у форматі Defence Talks. Де зібрала представників Міноборони, Агенції оборонних закупівель та Громадської антикорупційної ради при МОУ. Передусім йшлося про остаточне викорінення радянських підходів у контролі якості у роботі з оборонною продукцією і перехід на стандарти НАТО. Цей перехід назрів давно, а особливо – з початку повномасштабного вторгнення, коли вітчизняний ОПК зріс у 50 разів.
Зміна парадигми: хто та за що відповідає?
Реформа базується на докорінній зміні ролей:
- Виробник відповідає за продукт. Тепер саме підприємство видає сертифікат відповідності та несе повну юридичну відповідальність за якість поставлених товарів.
- Міноборони через свій структурний підрозділ (Головне управління державного гарантування якості) підтверджує спроможності системи менеджменту якості виробника забезпечити виконання вимог оборонного замовника. Тобто предметом перевірки є, в тому числі, налаштовані виробничі процеси та рекламаційна робота, оскільки якщо система працює належним чином, ймовірність браку зводиться до мінімуму.
Система військових представництв та корупційні практики
Стара модель військових представництв, що застрягла у 90-х роках, виявилася ідеальною ширмою для корупції, оскільки базувалася на перевірці лише кінцевого результату. А це породжувало «колективну безвідповідальність».
Наслідки такої системи Україна відчула на собі через низку гучних кримінальних проваджень: «міномети-пустушки» на 2,9 млрд грн, постачання на фронт бракованих мін та постачання непридатних балістичних окулярів.
У всіх цих випадках фахівці старих військових представництв ставили свої підписи на фіктивних актах, що підтверджували якість поставленої оборонної продукції. Сьогодні штат контролерів радикально оптимізований: якщо у 90-х це були 12 000 людей (1,2% від загального складу ЗСУ). То зараз ці функції виконують фахівці, що складають лише 0,12% від чисельності Сил оборони.
Три етапи контролю: як це працює зараз
Нова модель державного гарантування якості передбачає такі контрольні заходи:
- Оцінювання відповідності системи менеджменту якості учасників відбору на переддоговірному етапі. Контролери аналізують документацію підприємства – чи здатне воно своєчасно відреагувати на зауваження та усунути порушення.
- Міністерство оборони здійснює моніторинг функціонування системи менеджменту якості виконавців протягом усього строку виконання контракту, Оцінює результативність, виявляє невідповідності, контролює виконання плану якості, аналіує стану рекламаційної роботи та інших процесів.
- Виробничі процеси інспектуються, якщо є ризик погіршення якості товарів, робіт і послуг.
Система контролю якості в оборонних закупівлях змінюється докорінно – але швидких результатів очікувати не варто. За кілька місяців неможливо побудувати ідеальну модель, попереду значна робота. Передусім йдеться про законодавчу підтримку: закупівельні агенції, такі як ДОТ та АОЗ, мають отримати реальні інструменти, щоб відсіювати недоброчесних постачальників, адже нині ті часто блокують процеси через суди.
Не менш важливим є перегляд застарілих стандартів і підходів – зокрема, ситуації, коли харчування військового оцінюється приблизно у 3 євро на день, виглядає неприйнятною. Паралельно необхідна кадрова реформа: контроль якості мають здійснювати підготовлені фахівці, а не призначені «за знайомством» люди. І, зрештою, сам бізнес має усвідомити: державні контракти в оборонці – це не лише прибуток, а й відповідальність за життя військових.
Чому українському війську бракує роботів?
У квітні 2026 року в українському оборонному секторі виник когнітивний дисонанс: Міноборони звітує про рекордні обсяги закупівлі наземних роботизованих комплексів (НРК), водночас представники громадськості заявляють, що їх гостро бракує на фронті. Причина затримки постачань — зміни у податковому законодавстві, що набули чинності на початку року.
Роль та значення НРК
НРК стали критичним інструментом для збереження життя людей, оскільки здатні виконувати завдання з логістики, мінування та евакуації поранених у зонах високого ризику. Лише протягом березня 2026 року українські військові здійснили понад 9 000 місій із використанням таких систем.
Держава поставила амбітну ціль на перше півріччя 2026 року – законтрактувати 25 000 одиниць НРК, що вдвічі перевищує показники всього 2025 року. Проте виконання цих планів опинилося під загрозою.
Суть проблеми: ПДВ та класифікація
З січня 2026 року в Україні змінилися правила оподаткування електромобілів – для них скасували пільгу зі сплати ПДВ. Ця ж пільга діяла для НРК. Тож тепер вони подорожчали на 20%, оскільки не потрапили до переліку винятків разом із повітряними і водними дронами.
Ключові наслідки податкових змін:
- Більшість договорів уклали без урахування цього ПДВ. Після зміни законодавства, виробники опинилися в ситуації, коли сума контракту не покриває ціну виробу.
- Виробники просять переглянути вартість закупівель, проте бюджетні процедури не дозволяють швидко змінити умови вже підписаних угод.
Реакція громадськості та експертів
Військова кореспондентка Юлія Кирієнко-Мерінова зазначає, що через брак нових постачань бійці на лінії зіткнення змушені відновлювати НРК із залишків розбитої техніки, аби закрити нагальні потреби.
Заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони та старша дослідниця НАКО Тетяна Ніколаєнко повідомила, що Українська рада зброярів уже надіслала відповідне звернення до профільного парламентського комітету та взаємодіє з Громадською антикорупційною радою при Міноборони щодо зазначеної проблеми. Зараз необхідно якомога швидше внести уточнення до Податкового кодексу, щоб вирівняти статус наземних дронів із безпілотними літальними апаратами.
Фігуранти кримінальних справ знову «захопили» оборонні закупівлі харчів для ЗСУ
Одним із найбільших постачальників продуктів для ЗСУ стала компанія, пов’язана зі скандально відомою Тетяною Глиняною (їй разом зі спільниками оголошено підозру у розкраданні 733 млн грн.). Попри три кримінальні провадження від НАБУ, ДБР та БЕБ компанії, близькі до Глиняної, продовжують вигравати мільярдні лоти Агенції оборонних закупівель на постачання харчів для ЗСУ.
Згідно з даними системи Prozorro, за перші три місяці 2026 року в 36 лотах перемогу здобуло ТОВ «ГРАНД КОНСАЛТ». За сумою контрактів компанія посіла впевнене друге місце серед усіх постачальників, уклавши договорів на 1,77 млрд грн. Більше отримала лише АТ «Укрнафта» (3,02 млрд грн).
Старша дослідниця НАКО та заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко прямо вказує на бенефіціарів цього успіху. За її словами, за «Гранд Консалт» стоїть Тетяна Глиняна, відома як ключова фігурантка скандалу з «яйцями по 17 гривень». Також ця компанія є постачальницею майже половини сухпайків на фронт.
Дивні «помилки» на тендерах
Найбільший контракт року – на постачання продуктів для військових Чернігівщини вартістю 1 мільярд гривень – компанія Глиняної отримала 18 березня 2026 року. Перемога супроводжувалася сумнівними обставинами:
- ТОВ «Гранд Консалт» запропонував ціну на 10 мільйонів вищу за конкурента («Буський консервний завод»).
- В свою чергу пропозиція ТОВ «Буський консервний завод» була відхилена через дивні технічні помилки в документах, що дуже нагадує свідому змову для передачі лота наступному учаснику.
Цікаво, що до самого «Буського заводу» у правоохоронців також є питання, оскільки з лютого 2025 року підприємство фігурує у справі про незаконне збагачення Кирила Свиридова – начальника продслужби однієї з частин на Дніпропетровщині.
Чому не працюють «чорні списки»?
Одна із головних проблем закупівельної діяльності полягає у тому, що репутація не є юридичним аргументом для дискваліфікації учасника. Публічні скандали чи навіть наявність підозр не дають права державному замовнику розірвати контракт.
Тетяна Ніколаєнко пояснює, що коли Міноборони спробувало запровадити внутрішній «чорний список» недобросовісних постачальників, почався шквал позовів. Оскільки компанії швидко зрозуміли, що чинне законодавство не передбачає таких обмежень. Це був щира, але юридично не підкріплена ініціатива. Для того, щоб механізм запрацював, «чорні списки» мають бути унормовані на рівні Верховної Ради або постанови Кабміну.
Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки офіційно передали на розгляд Уряду
В квітні 2026 року НАЗК завершив майже дворічний етап підготовки проєкту документа, що визначатиме антикорупційну політику України на наступні п’ять років. Документ сфокусований за принципом очищення найбільш вразливих сфер, зокрема й сектору оборони. Нова Антикорупційна стратегія – це не просто декларативний документ із стратегічними цілями, а результат глибокого експертного аналізу 16 найуразливіших сфер, проведених громадських обговорень, узгоджених позицій з профільними органами та висновках правової експертизи.
НАКО стала одним із співавторів аналітичних матеріалів, що лягли в основу відповідної частини проєкту Антикорупційної стратегії. Ознайомитися із проєктом можна на офіційному ресурсі НАЗК.
7 ключових проблем оборони: що має змінитись?
У фінальному тексті стратегії чітко окреслено сім «точок зростання» українського сектору оборони, які згруповані за трьома стратегічними напрямами:
- належне врядування (щодо слабкості демократичного цивільного контролю над силами оборони, надмірної засекреченості інформації в секторі оборони та недоліків правового регулювання доступу до експорту товарів військового призначення);
- управління оборонними ресурсами (щодо відсутності повноцінного застосування стратегічного циклу «планування–програмування–бюджетування–виконання» та недоліків закупівельної політики);
- політики людського капіталу (щодо реформи військового кадрового менеджменту та непрозорих правил бронювання).
Чому швидкість ухвалення має значення?
Оперативне ухвалення Антикорупційної стратегії та відповідної Державної антикорупційної програми є критично важливим для України. Оскільки це не лише виконання міжнародних зобов’язань і вимог ключових моніторингових механізмів (зокрема ОЕСР та ГРЕКО), а й одна з головних умов прогресу на шляху до членства в ЄС.
Попередню Антикорупційну стратегію на 2021–2025 роки через політичні дискусії ухвалили лише у 2022-му. А програму до неї – у 2023-му, що фактично вдвічі скоротило час на реалізацію реформ і є неприпустимою практикою для урядування.
Тому громадський сектор закликає оперативно ухвалити документ як в уряді, так і в парламенті.
Дякуємо за підтримку у створенні цього огляду New Democracy Fund.
Перше фото: AP Photo/Efrem Lukatsky