Яким 2025-й рік став для оборонної сфери України? Держава, що воює, нарощувала потужність своєї оборонної промисловості, і водночас – відчувала наслідки неподоланих, старих проблем в управлінні. «Відзначився» 2025-й і корупційними скандалами.
У дні передачі повноважень від міністра оборони Дениса Шмигаля до нового міністра Михайла Федорова, НАКО розповідає про основні здобутки та кризи у галузі минулого року. Й про те, які виклики чекають на Міністерство оборони у 2026 році.
Позитив
У відповідь на потреби, які зростають, український ОПК був змушений нарощувати можливості. І за останні роки, як заявив міністр оборони Денис Шмигаль, продемонстрував зростання з $1 млрд до $35 млрд.
За підсумками 2025 року, лише підприємства АТ «Українська оборонна промисловість» – ключового державного оборонного концерну країни – наростили виробництво озброєння та військової техніки, порівняно з попереднім роком, у півтора раза.
У 2025 році Міністерство оборони допустило до експлуатації понад 1300 нових зразків озброєння та військової техніки українського виробництва. А це на чверть більше, ніж торік, повідомили у міністерстві.
Також МОУ суттєво посилило діджиталізацію процесів. Ключовим успіхом був запуск DOT-Chain Defence, електронного маркет-плейсу, що дозволив військовим частинам значно спростити та пришвидшити закупівлі дронів. Так завдяки DOT-chain Defence, військові уже придбали 225 тисяч засобів ураження на понад 10 млрд грн.
Також нарешті МОУ, згідно зі стандартами НАТО, почало експлуатувати систему управління логістикою на базі SAP. У цій системі уже працюють понад 1000 частин Таким чином забезпечення пришвидшилось із тижнів до днів.
Ще 2025-го запрацювала система обліку особового складу «Імпульс» — завдяки системі понад 200 військових частин уже працюють з актуальними даними без паперових журналів.
Минулого року ліквідували Міністерство з питань стратегічної промисловості. Попри те, що наша країна дійсно мала сконцентруватися на розбудові оборонно-промислового комплексу, створення цього міністерства ніколи не було однозначно доцільним. Воно пропрацювало 5 років без одного дня – із 22 липня 2020-го до 21 липня 2025 року. НАКО у своєму аналітичному звіті ще раніше зазначала, що створення нового міністерського органу для управління реформою оборонної промисловості може ускладнити інституційну систему, створювати ризики дублювання повноважень та посилювати виклики в координації політики.
Зараз, попри численні проблеми й корупційну спадщину, які Міністерство оборони отримало разом із підприємствами оборонно-промислового комплексу (зокрема концерном «Українська оборонна промисловість»), одним із «позитивних» наслідків ліквідації окремого міністерства є те, що у процесі нормотворчості зник один із суб’єктів, який часто генерував ініціативи та законодавчі зміни. І ці зміни не відповідали або прямо суперечили позиції та пріоритетам Міністерства оборони. Тому ліквідація Мінстратегпрому повинна сприяти більшій узгодженості та послідовності державної політики у сфері оборонної промисловості.
Також із розформуванням Мінстратегпрому припинилась практика підписання контрактів на обсяги, які підприємства не могли виконати. Зокрема така практика призвела до скандалу із поставкою на фронт понад 20 тисяч неякісних мін.
Негативні явища
Початок минулого року ознаменував скандал із заміною керівниці Агенції оборонних закупівель Марини Безрукової. МОУ на чолі із тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим звинувачувало Безрукову у невиконанні графіку постачань на фронт, а очільниця АОЗ критикувала міністерство за фактичне блокування роботи агенції.
Як результат – через зміну керівництва і те, що Генштаб ЗСУ несвоєчасно передав закупівельній агенції перелік потрібного озброєння, у січні та лютому 2025-го АОЗ майже не здійснював контрактування зброї. Так втратилася частина постачальників.
У квітні МОУ оголосило про об’єднання закупівельних агенцій Міноборони – Агенції оборонних закупівель та Державного оператора тилу. Це рішення експерти НАКО неодноразово критикували через те, що сам процес об’єднання міг негативно вплинути на процеси закупівель. На жаль, ці побоювання справдились – оскільки частина персоналу звільнилась з ДОТ. А частину перевели в АОЗ – де працівники суміщали свої функції у двох агенціях. Наприклад, керівник напрямку закупівлі харчування за 2 місяці змінювався 3 рази.Наразі невідомо, наскільки агенція ефективно працюватиме після скорочення штату, і скільки коштів цим скороченням вдасться заощадити.
Влітку ДОТ два місяці не міг знайти спільну мову із представниками легкої промисловості. Предметом дискусії була орієнтовна вартість товару. Виробники вважали її заниженою на користь імпортерів. Через цю дискусію зірвалось значна частина закупівель. І конфлікт вдалося залагодити лише після суспільного розголосу та втручання Громадської антикорупційної ради при Міноборони.
Також слід згадати як симптоматичні ще два скандали. Перший – зі спробою деяких виробників підмінити тканину на зимових куртках на нібито аналогічну – МОУ це зупинило. Другий – закупівля бронежилетів у компаній, афільованих із підозрюваним в організації злочинного угрупування Тимуром Міндічем. Спеціально під ці компанії ДОТ розширив кваліфікаційні критерії, а також ухвалив для підтвердження документи компанії, яка не була фігурантом угоди.
Виклики
Поза залежністю від здобутків міністра – попередника і найкращих характеристик наступника, в Міністерстві оборони є проблеми, які й далі генеруватимуть скандали.
- Оскільки міністр Михайло Федоров отримав від президента завдання наростити виробництво дронів, то йому доведеться розв’язувати проблему з тим, що наразі БПЛА закуповуються за конкретною назвою, а не технічними характеристиками. А це несе високі ризики корупції та лобізму. Загалом НАЗК нарахувало в закупівлі БПЛА та РЕБ 19 корупційних ризиків, які необхідно нівелювати.
- Щодо інших закупівель, які здійснює АОЗ як правонаступник ДОТ, то наразі АОЗ може довільно застосовувати кваліфікаційні критерії для допуску учасників торгів. А це фактично створює корупційний ризик ручного регулювання потенційних учасників.
- Ще одним викликом є затвердження технічних специфікацій та перевірки контрольних зразків товарів – Міністерство оборони не може затвердити цю процедуру вже 3-й місяць. Це зволікання може позначитись на нових учасниках торгів: ускладнить для них отримання фактичного допуску до торгів – актів відповідності.
- Також незрозуміло, за якими принципами буде доукомплектована наглядова нової агенції та чи відбудеться це до кінця січня, як було обіцяно.
- Постійна нестача коштів державного бюджету може призвести до затримки з виплатами грошового забезпечення військовослужбовцям.
- Ще брак внутрішніх коштів не дозволяє запустити на повну потужність виробництва українських зброярів. Тому вони вже кілька років вимагають повернення експорту зброї, котрий може поповнити бюджет. Але наразі організація цього процесу суттєво ускладнена, бо є ризики монополізації та фаворитизму в доступі до списку експортерів.
І минулого року, і у 2026-му МОУ долало і буде долати безпрецедентні виклики – як міністерство оборони країни, що воює – і як багато у чому забюрократизована, нереформована структура, котрою міністерство зайшло у повномасштабне вторгення. Попри ці обмеження, Україна продемонструвала унікальну спроможність до опору, а система оборони зберегла функціональність і стійкість. Подальша ефективність оборони України значною мірою залежить від того, чи зможе Міністерство оборони трансформуватися в більш гнучку, реактивну, прозору та підзвітну інституцію, здатну швидко ухвалювати рішення, ефективно управляти ресурсами та відповідати викликам війни, що постійно змінюються.
Фото: 56 ОМПБр